Димид Артемій Михайлович
Артемій[1]-Юліян Михайлович Димид[2] (псевдо — Курка[3]; 4 липня 1995, Львів, Україна — 18 червня 2022, Біла Криниця, Баштанський район, Миколаївська область, Україна) — український громадський активіст, пластун, мандрівник, парашутист, учасник Революції гідності, військовослужбовець, старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
| Артемій Димид Артемій-Юліян Димид | ||
|---|---|---|
 Старший матрос | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
4 липня 1995 м. Львів, Україна | |
| Смерть |
18 червня 2022 (26 років) Миколаївська область | |
| Поховання | Личаківський цвинтар | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Львівська академічна гімназія, Львівський фізико-математичний ліцей і УКУ | |
| Псевдо | Курка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Димид Артемій Михайлович у Вікісховищі | ||
Син священника УГКЦ Михайла Димида та іконописиці Іванни Крип'якевич-Димид, онук матеріалознавця Романа Крип'якевича та художниці Олександри Крип'якевич-Цегельської, правнук українського історика Івана Крип'якевича та підпільного священника Артемія Цегельського[4], двоюрідний племінник політика Олега Тягнибока.
Життєпис ред.
Артемій Димид народився 4 липня 1995 року в місті Львові[5].
Навчався в академічній гімназії та фізико-математичному ліцеї м. Львова. Закінчив факультет історичних наук Українського католицького університету[5].
Із семи років був членом та виховником української скаутської організації «Пласт». Юнакував у курені число 69-го імені Богдана Хмельницького. Курінний, виховник, член 15-го куреня УСП Орден Залізної Остроги[6].
Учасник Революції гідності[3]. Із початком російсько-української війни вступив добровольцем у окремий загін спецпризначення «Азов», із яким брав участь у боях в районі Широкого. Згодом перевівся у батальйон спецпризначення «Гарпун»[3]. Після демобілізації активно займався саморозвитком та подорожами[4].
Із початком російського вторгнення в Україну, 1 березня 2022 року повернувся із Бразилії, де стрибав із парашутом зі статуї Христа-Спасителя. Артемій замінив американський мотоцикл «Гарлі-Девідсон» на автомат, купив в США бронежилет і каску, і в них прилетів у Польщу, щоби досягнути України автобусом. Коли стюардеса запитала, чому він в бронежилеті, він відповів: «Я з України, мені так спокійніше». Після прибуття вирушив на оборону столиці, але опинився у Бердичеві в 142-му навчальному центрі ССО. Служив поруч з мандрівником Віктором-Миколою Гаврилюком, другом Дмитром Пащуком (загинув 12 березня 2023) та народним депутатом Романом Лозинським. Вони жартома називали свою четвірку на війні «Гавайська ТрО». Воювали на Херсонському напрямку[6][7][8].
Загинув 18 червня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу під час бойового виходу в селі Біла Криниця Березнегуватського району на Миколаївщині[9][3].
21 червня 2022 року чин похорону в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Львова очолив владика Володимир Груца. Під час похорону мама Артемія Іванка Крип'якевич-Димид заспівала синові останню колискову. Похований на Личаківському цвинтарі на полі 86а[10][11].
Захоплювався екстремальними видами спорту: стрибками з парашутом, гірськими лижами та походами. Також відвідав 50 країн світу[3].
Нагороди ред.
- орден «За мужність» III ступеня (25 травня 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12];
- Залізний пластовий хрест (2022, посмертно)[10].
Вшанування ред.
За ініціативою родини засновано стипендіальний фонд імені Артема Димида при Українському католицькому університеті[4].
Примітки ред.
- ↑ На війні загинув Артемій Димид — син відомого священика УГКЦ і іконописиці // RISU. — 2022. — 18 червня.
- ↑ Димид Артемій-Юліян Михайлович.
- ↑ а б в г д Цитатник Небесного полку. Ukraїner.
- ↑ а б в Артем Димид. Платформа пам'яті Меморіал.
- ↑ а б Сьогодні Львів прощається із п'ятьма Героями. galinfo. 21 червня 2022.
- ↑ а б «В тобі був відсутній ген страху». В боях за Україну загинув пластун, мандрівник і відчайдух Артем Димид. Новинарня. 19 червня 2022.
- ↑ Володимир Скоростецький (19 червня 2022). Вічну славу в бою з окупантами здобув правнук історика Івана Крип'якевича. АрміяInform.
- ↑ Пряме поранення дроном: у Херсоні загинув захисник зі Львова Дмитро Пащук.
- ↑ Президент посмертно відзначив орденом «За мужність» Артемія Димида. Varta1. 27 травня 2023.
- ↑ а б Останню колискову мати заспівала над труною загиблого сина. У Львові поховали Артемія Димида // CREDO Україна. — 2022. — 21 червня.
- ↑ Андрєєва, В. У Львові мама загиблого воїна Артема Димида заспівала сину останню колискову. Відео // УП.Життя. — 2022. — 21 червня.
- ↑ Указ Президента України від 25 травня 2023 року № 305/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Belg (27) gesneuveld in Oekraïne: «Zijn lichaam zat vol met stukjes ijzer uit een raketwerper» // hbvl. — 2022. — 22 червня.
- Artem Dymyd: «Je suis vivant!» // terre de compassion. — 2022. — 25 червня.
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
«Втрата сина — це збій усіх планет» — художниця Іванка Крип'якевич-Димид на YouTube // Обличчя Незалежності |
- Колискова над труною сина. Мама Героя Артема Димида про життя і смерть хлопця. Суспільне Новини. 7 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |