Дигресія (екологія) (лат. digressio — відхилення[1]) — погіршення стану (структури, складу, продуктивності) біоценозу через зовнішні або внутрішні причини. У зв'язку з цим можна розрізняти екзодинамічну дигресію (напр., дигресія біоценозу при тривалому затопленні, вторинному засоленні тощо), антроподинамічну (напр., пасквальну, або пасовищну, при перетравлюванні пасовищ, фенісекціальну, або сінокосну, рекреаційну тощо) і ендодинамічну (напр., погіршення складу біоценозів при біогенному засоленні поверхні ґрунту). Дигресія може йти аж до катаценозу, тобто фінальної модифікації дигресуючої спільноти. Геоботаніки англо-американської школи подібні дигресії розглядають як серії дисклімаксу.

Катаценоз ред.

Катаценоз (від грец. kata — донизу + ценоз) — фінальна стадія дигресії біоценозу, в подальшому — лише повне його зникнення. Біоценоз при цьому має дуже простий склад і остаточне деградуюче біоценотичне середовище. Прикладом може бути катаценоз Ceratocarpus arenarius при перевипасі полинних пасовищ (в подальшому процес веде до повного збою пасовища).

Примітки ред.

  1. Высоцкий, 1915

Посилання ред.

Література ред.

  • Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.