Диверсикологія

Диверсиколо́гія — галузь природничих наук, що вивчає закономірності формування та еволюції біологічного різноманіття.

Місце в системі природничих наук ред.

Одна з наймолодших галузей, що сформувалася на перетині таксономії, фауністики, флористики, созології (охорони природи), палеонтології, біостратиграфії, біогеографії, екології популяційної та екології угруповань.

Найбільший обсяг досліджень в галузі диверсикології в Україні відбувається при підготовці дисертацій за спеціальностями "Екологія", "Зоологія" (вкл. ентомологію, паразитологію та іхтіологію), "Ботаніка" і "Гідробіологія". Лідерами у розвитку диверсикологічних досліджень у світі й в Украні стали зоологи.

Одним з напрямків диверсикології є вивчення криптичного різноманіття, зокрема, видів-двійників, частка яких в окремих систематичних групах і окремих регіонах може сягати 30-40% від відомого (визнаного в класичних зведеннях) таксономічного різноманіття.

Нарис історії розвитку в Україні ред.

В Україні потужним поштовхом для розвитку дисципліни стало відкриття спеціальності "екологія та охорона навколишнього середовища". Цей початок розвитку дисципліни відзначений кількома подіями:

захистом першої в Україні дисертації щодо концепції біорізноманіття та виходом відповідної монографії (Ємельянов И. Г. "Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем", 1999)
виданням монографії проф. О. Протасова "Биоразнообразие и его оценка. Концептуальная диверсикология" (2002).
початком читання курсу "Основи диверсикології" в університетах, зокрема в Ужгородському НУ (з 2002 р.), НАУКМА (з 2003 р.), Київському НУ (з 2005 р.).
появою у природничих вісниках університетів розділу "диверсикологія" (зокрема, у Науковому Віснику Ужгородського університету);
появою низки спеціальних публікацій та дисертацій з кількісними і якісними оцінками різноманіття флори, фауни та угруповань.

Оцінки різноманіття ред.

Звичайно під різноманіття розуміють видове багатство флори або фауни, проте насправді такі оцінки відображають не різноманіття, а багатство, тобто принципово іншу категорію. Різноманіття є інтегральною оцінкою багатства та розподілу елементів багатства за їхньою ряснотою. Для оцінок різноманіття використовується низка показників. Найвідомішими серед них є ентропійний показник Шенона-Уївера (Н') та індекс різноманіття Сімпсона (D). На основі цих та подібних показників розраховуються показники складності угруповань, показники видового і таксономічного різноманіття тощо.

Див. також ред.

Література ред.

Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. – Киев, 1999. – 168 с.
Загороднюк І. Основи диверсикології: зміст лекцій для спеціальності "екологія". – Ужгород: УжНУ, 2004. – 20 с. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Протасов А. А. Биоразнообразие и его оценка. Концептуальная диверсикология. – К.: Ин-т гидробиол. НАН Украины, 2002. – 105 с.
Емельянов И. Г., Загороднюк И. В., Хоменко В. Н. Таксономическая структура и сложность биотических сообществ [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Екологія та ноосферологія. — 1999. — Том 8, № 4. — С. 6–18.