Джордже Андреєвич-Кун
Джордже Андреєвич-Кун (31 березня 1904 — 17 січня 1964) — сербський художник і академік. Він розробив Герб міста Белграда і Герб Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії та югославські ордени та медалі (разом з Антуном Августинчичем).
| Джордже Андреєвич-Кун | ||||
|---|---|---|---|---|
| серб. Ђорђе Андрејевић-Кун | ||||
|
| ||||
| Народження |
31 березня 1904[1][2] або 1904[3] Бреслау, Королівство Пруссія, Німецька імперія | |||
| Смерть | 17 січня 1964[4][1] або 1964[3] | |||
| Белград, СР Сербія, СФРЮ | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} СФРЮ | |||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник, vexillographer, wood engraver, художник-гравер | |||
| Працівник | Белградський університет | |||
| Член | Сербська академія наук і мистецтв | |||
| Партія | Комуністична партія Югославії | |||
| Учасник | громадянська війна в Іспанії | |||
| Нагороди |
     | |||
|
| ||||
 Джордже Андреєвич-Кун у Вікісховищі | ||||
Життя ред.
Джордже народився у родині, де батько був серб, а мати — німкеня. Більшу частину освіти він здобув у Берліні та Белграді. Він був випускником «Белградської академії мистецтв». Потімі навчався в Італії (1926—1928) та Парижі, Франція (1928—1929). У 1931 році його дизайн виграв Першу премію за Герб міста Белграда, яким він є і сьогодні. У 1931 і 1932 рр. мав моноспектаклі в Белграді, Загребі та Новому Саді. У 1934 році він приєднався до формування групи «Живот» югославських художників. Його набір гравюри на дереві «Криваве золото» було видано в 1937 році. Він воював з Міжнародними бригадами в Громадянській війні в Іспанії, під час якої в 1939 році був виданий його ксилографічний набір «За свободу». Наступного року він видав свою збірку «Ескізи, малювання та дослідження» (Skice, crtezi, studije) в Іспанії. З 1941 по 1945 рік він був учасником сил «Національного визволення Югославії».
Відзнаки ред.
У 1946 р. його малюнки «Партизани» були нагороджені премією Югославської Федерації за графіку, а в 1949 р. — його олійна робота «Свідки жаху» (Svedoci užasa) — премією Югославської Федерації за живопис . У 1951—1953 роках належав до незалежників (Самостальних). У 1945 році він приєднався до факультету в якості професора «Академії вишуканих мистецтв» у Белграді, а з 1959 по 1963 рік був деканом кафедри образотворчих мистецтв Белградського університету після того, як Академію було включено до університету.
У 1950 році був обраний членом-кореспондентом «Академії мистецтв і наук», а в 1958 році — дійсним членом. З 1957 по 1960 рік — президент Югославської федерації художників. У роки, що настали після Другої світової війни, він проводив виставки в Белграді (1953 та 1959), Крагуеваці, Чачаку, Ніші, Скоп'є, Земуні та Сомборі, а також у Берліні в 1963.
Понад 60 картин знаходяться в музеях країни та за кордоном, приблизно стільки ж належить державним установам та підприємствам, а решта — у приватних колекціях. Перераховано понад 1000 малюнків; більшість з них знаходиться в музейних колекціях.
Джордже Андреєвич-Кун помер 17 січня 1964 року в Белграді .
Суперечка ред.
Під час широких чисток під егідою більшовиків у Белграді після звільнення міста від німецько-фашистських німців Радянською Червоною Армією та очолюваними комуністами югославськими партизанами, 40-річний Андреєвич-Кун та його дружина Нада переїхали в квартиру, що належала живописцю Бранку Поповичу Лише через кілька днів до того Поповича стратили нові комуністичні влади.[5][6][7]
Галерея ред.
-
Громадська кухня No4 -
Підвішений чоловік і згвалтована жінка
Примітки ред.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Dimitrovska, Dijana (29 листопада 2006). Godine koje su otele očeve. Večernje novosti. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 29 грудня 2014.
- ↑ Stojković, I. (26 червня 2005). Zabraniti gradnju nad kostima mrtvih. Glas javnosti. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2014.
- ↑ Stamenković, Stanko (19 лютого 2011). Život i smrt Branka Popovića. Politika. Архів оригіналу за 21 лютого 2011. Процитовано 29 грудня 2014.
Посилання ред.
- Біографія (PD)