Джованні Франческо Коммендоне
Джованні Франческо Коммендоне (італ. Giovanni Francesco Commendone; 17 березня 1523, Венеція — 26 грудня 1584, Падуя) — італійський кардинал, єпископ Кефалонії і Закінфа з 1555 року, апостольський нунцій і папський легат у Речі Посполитій в 1563—1565 та 1571—1573 роках, діяч Контрреформації.
| Кардинал-священник Джованні Франческо Коммендоне італ. Giovanni Francesco Commendone | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 січня 1583 — 16 січня 1584 | ||
| Попередник: | Заккарія Дольфін | |
| Наступник: | Ґульєльмо Зірлето | |
| ||
| 1571 — 1573 | ||
| Обрання: | 1571 | |
| ||
| 1 вересня 1563 — 1 грудня 1565 | ||
| Обрання: | 1 вересня 1563 | |
| Попередник: | Бернардо Бонджованні | |
| Наступник: | Джуліо Руджієрі | |
| ||
| 25 жовтня 1555 — 27 березня 1560 | ||
| Обрання: | 25 жовтня 1555 | |
| Попередник: | Фердинандо де'Медічі | |
| Наступник: | Джовані П'єтро Дельфіно | |
| Альма-матер: | Падуанський університет | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
| Народження: | 17 березня 1523[1] Венеція, Венеційська республіка | |
| Смерть: | 26 грудня 1584 (5 січня 1585)[2] (61 рік) Падуя, Венеційська республіка[3] | |
| Титулярна церква: | Сан-Чіріако-алле-Треме-Діоклеціане Санта-Марія-дельї-Анджелі Сант'Анастасія Сан-Марко | |
| Призначений: | 12 березня 1565 | |
| Папою: | Пієм IV | |
Життєпис ред.
Вивчав право та гуманістичні науки в Падуанському університеті. У 1550 році приїхав до Риму. Завдяки протекції посла Венеційської республіки став секретарем папи Юлія III. У серпні 1553 року брав участь у місії до Англії, спрямованої на повернення цієї країни, якою керувала Марія Тюдор, до Католицької церкви. У 1555 році папа Павло IV призначив його єпископом Кефалонії і Закінфа. У 1556 році брав участь у місії до Іспанських Нідерландів, до двору імператора Карла V Габсбурга та Філіпа II. Того ж року був призначений надзвичайним нунцієм в Урбіно, Феррарі, Пармі та Венеції. Намагався отримати від цих республік військову допомогу для Папської області, якій загрожувало просування іспанських військ.
У 1560 році був папським легатом до Священної Римської імперії, щоб запросити представників католицьких і протестантських країн на відкриття Тридентського собору. Він прибув на релігійний з'їзд представників протестантських правителів у Наумбурзі (Заале), де безуспішно намагався переконати їх відновити унію з Римською церквою. У січні 1563 року їздив з місією до Інсбрука, де обговорював питання собору з імператором Фердинандом I Габсбургом.
У жовтні того ж року прибув до Речі Посполитої як легат і апостольський нунцій. Тут він відмовив короля Польщі Сигізмунда ІІ Августа від ідеї створення польської національної церкви (яка не визнавала би примату папи). Король Сигізмунд ІІ Август і Сенат прийняли книгу постанов Тридентського собору від нунція Коммендоні на сеймі в Парчеві 7 серпня 1564 року[4]. Діяв на шкоду Польщі та на користь Габсбургам. Під час візитацій польських храмів він відвідував також фортеці, а згодом у зашифрованих листах передавав ворогам відомості про чисельність і стан війська. Готував збройне повстання з метою посадити Габсбурга на польський престол[5].
Разом з кардиналом Станіславом Гозієм керував процесом впровадження декретів Тридентського собору польським єпископатом, а також спровадив єзуїтів до Польщі. У 1566 році він був призначений папським легатом на сеймі Священної Римської імперії в Аугсбурзі. У 1568 році був легатом до імператора Максиміліана II Габсбурга. У 1571 році, будучи легатом до імператора та Сигізмунда II Августа, намагався створити союз проти Османської імперії. У 1573 році підтримав кандидатуру Генріха Валуа.
Автор спогадів про перебування в Речі Посполитій під назвою «Спогади про давню Польщу».
Примітки ред.
- ↑ а б http://webdept.fiu.edu/~mirandas/bios1565.htm#Commendone
- ↑ а б Caccamo D. Dizionario Biografico degli Italiani — 1982. — Vol. 27.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118676679 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Piotr Aleksandrowicz. Przyjęcie przez króla i senat uchwał Soboru Trydenckiego w Parczewie w 1564 r. // Prawo Kanoniczne: kwartalnik prawno-historyczny. — Tom 9 (1966), Nr 3-4. — S. 375—379.
- ↑ Dzieje Polski a współczesność. — Warszawa: Wydawnictwo Książka i Wiedza, 1966. — S. 69.
Джерела ред.
- Domenico Caccamo. Commendone Giovanni Francesco // Dizionario biografico degli italiani. — Vol. 27. — Roma, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1982.
Посилання ред.
- The Cardinals of the Holy Roman Church (італ.)
- Gianfrancesco Cardinal Commendone // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)