Джованні Сбрілья
Джованні Сбрілья (англ. Giovanni Sbriglia; 23 червня 1832 — 20 лютого 1916) — відомий італійський тенор та вчитель співу.
| Джованні Сбрілья | |
|---|---|
 | |
| Джованні Сбрілья (приблизна дата фото: 1892–1902) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 червня 1832 або 1832[1] |
| Місце народження | Неаполь, Італія |
| Дата смерті | 20 лютого 1916 або 1916[1] |
| Місце смерті | Париж[2] |
| Громадянство | Королівство Італія і Франція |
| Професії | оперний співак |
| Вчителі | Emanuele de Roxasd |
| Відомі учні | Ada Adinid, Ян Решке, Josephine de Reszked, Едвард Решкеd, Lillian Nordicad, Pol Plançond, Mena Clearyd, Сибіл Сандерсон, Vladimir Rosingd і Mario Chamleed |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
Народився в Неаполі, ходив до міської музичної консерваторії під керівництвом Емануеля Де Роксаса.[3] Коли йому виповнився 21 рік, дебютував у оперному театрі Сан-Карло. Влаштовував виступи по всій Італії, після чого став працювати з Максом Марецеком (англ. Max Maretzek) у Музичній академії Нью-Йорка. До 1875 року Джованні давав виступи в Гавані, Мексиці, на Кубі та в Сполучених Штатах. 1875 року оселився в Парижі й почав викладати.
Викладаючи, особливо помітно перетворив Жана де Реске (англ. Jean de Reszke) з баритона на найкращого у світі лірико-драматичного тенора. Він також працював із сопрано Жозефіною де Реске (англ. Josephine de Reszke) — сестрою Жана та його братом Едуардом де Реске (англ. Édouard de Reszke), що був відомим басом. Серед інших відомих учнів Джованні були: драматичне сопрано Ліліан Нордіка (англ. Lillian Nordica), бас Пол Плансон (англ. Pol Plançon), сопрано Мена Клірі (англ. Mena Cleary),[4] ліричне сопрано Сибіл Сандерсон (англ. Sibyl Sanderson) і тенор Володимир Розінг (англ. Vladimir Rosing). Енні Ліппінкотт (англ. Annie Lippincott), донька Грейс Грінвуд (англ. Grace Greenwood) також навчалася у Сбрілья.[5]
1890 року став членом Королівської академії у Флоренції; також був членом Французької академії. Помер в Парижі у віці 83 роки.
Примітки ред.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
- ↑ Songogno, Edoardo (May 1891). Mementi Artistici. Il Teatro Illustrato e la Musica Popolare. 11 (125): 80. Процитовано 14 July 2016.
- ↑ «Mena Cleary» Gallery of Players 2(1894): 36.
- ↑ Smith, Dexter; Deland, Lorin Fuller; Hale, Philip; Tapper, Thomas (1882). Musical Record and Review. Т. 210—239 (вид. Public domain). O.Ditson & Company. с. 445.
Література ред.
- David Ewen, Encyclopedia of the Opera: New Enlarged Edition. New York; Hill and Wang, 1963.