Вікіпедія

Джек Вайт

американський музикант
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайт.

Джек Вайт (англ. Jack White, справжнє ім'я Джон Ентоні Ґілліс (англ. John Anthony Gillis); нар. 9 липня 1975 року, Детройт, США) — американський рок-музикант, співак, гітарист, автор пісень, продюсер, актор, лідер гурту «The White Stripes». Посідає 17 сходинку Списку 100 найкращих гітаристів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.

Джек Вайт
англ. Jack White
Зображення
Jack White - SXSW Music 2011 - Austin, TX
Jack White - SXSW Music 2011 - Austin, TX
Основна інформація
Повне ім'я Джон Ентоні Ґілліс
(John Anthony Gillis)
Дата народження 9 липня 1975(1975-07-09) (48 років)
Місце народження Детройт, Мічиган, США
Роки активності з 1990
Громадянство США США
Професія Музикант
Освіта Університет Вейна і Cass Technical High Schoold
Співацький голос тенор
Інструменти гітара[1][2], мандоліна, вокал[d][2], фортепіано[1], ударна установка[1][2] і musical keyboard[2]
Мова англійська
Жанр рок, блюз-рок, гаражний рок, альтернативний рок
Співпраця Мег Вайт, The White Stripes, The Raconteurs, The Dead Weather, Stephen Colbert, The Upholsterers, The Go, Лоретта Лін, Beck, Holly Golightly, Soledad Brothers, Аліша Кіз, Ванда Джексон, The Black Belles, The Rolling Stones, Блек Мілк, Лані Лейн, Pokey LaFarge and the South City Three, Карен Ельсон, Нора Джонс, Боб Ділан, Danger Mouse, Даніеле Луппі
Лейбл Warner Bros., V2, Third Man, Sub Pop, Sympathy for the Record Industry, XL Recordings, Italy Records
Нагороди
Офіційний сайт
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Дитинство та юність ред.

Джон Ентоні Гілліс народився 9 липня 1975 року у місті Детройт, штат Мічиган. У нього шотландсько-канадське та польське коріння. Джон — сьомий з десяти дітей у сім'ї (сім синів і три дочки), син Терези та Гормана Гіллісов[3]. Батьки працювали у метрополії Детройта. Батько був техніком з обслуговування обладнання, мати секретарем Кардинала. Його сім'я мала середній достаток. З ранніх років батьки привчали сина до католицтва, що зрештою дало Джону можливість стати церковним послушником, завдяки чому 1987 року він отримав свою першу роль у кіно. Це був фільм «Вбивства по четкам», знятий у детройтської католицької церкви, де Джон виконував свої обов'язки вівтарника[4]. З ранніх років Вайт шанувальник класичної музики.

Його музичні уподобання не були такими ж як у його однокласників, які слухали, в основному, електронну музику та хіп-хоп. Підлітка захоплювали блюз та рок 60-х, вплив яких вкрай помітний у творчості The White Stripes.

У початковій школі Джон також захоплювався творчістю Led Zeppelin і The Doors. Він та його друг дитинства — Домінік Сучіта, регулярно слухали записи цих гуртів на горищі будинку сім'ї Гілліс у вихідні, при цьому створюючи записи кавер-версій пісень на старому 4-доріжковому котушнику. Тоді Джека можна було описати як «дитину з коротким волоссям та скобами»[5].

У 2005 році, на шоу «60 Хвилин», Уайт розповів Майклу Уоллесу, що його життя могло виявитися зовсім іншим. "Я був прийнятий до семінарії у Вісконсіні, і я справді збирався ставати священиком, але в останню секунду я подумав: «Я піду до державної школи… Я тільки-но отримав новий підсилювач, він стоїть у моїй спальні, і я не думаю, що мені дозволять взяти його з собою[6]». Замість цього, він склав іспит і вступив до Технічної школи ім. Касса, де також не переставав приділяти час музиці, іноді граючи на барабанах і тамбурині у місцевих рок-групах.

У 15 років Джон розпочав трирічне навчання майстерності оббивки меблів у друга родини Брайана Молдуна. Музикант надалі зазначив, що саме Молдун привчив його до панк-музики, і підштовхнув його грати спільно в групі: «Він грав на барабанах… , що ж, добре, тоді я гратиму на гітарі» — розповість музикант в одному зі своїх подальших інтерв'ю. Дует записав альбом "Makers of High Grade Suites", команда назвалася "The Upholsterers" ("Оббивачі"). Джон почав свою власну справу — ательє по оббивці, яке назвав «Third Man Upholstery». Гасло його бізнесу було таким: «Your Furniture's Not Dead» («Ваші меблі не мертві»); колірне оформлення включало жовто-чорні відтінки. Жовтий фургон, жовто-чорна уніформа та жовтий кліпборд були основними атрибутами працівника невеликої фірми. У той час як «Third Man Upholstery» не відчувала нестачу в клієнтах, Уайт стверджував, що це не було вигідно, через його самовдоволення та його практику ділових відносин, яка була сприйнята як непрофесійна, включаючи розміщення оголошень у ліжках та записки з віршами всередині меблів. Через невеликий проміжок часу, Джек Уайт провів свій перший професійний концерт як барабанщик Детройтської групи Goober & the Peas. Він також грав у інших місцевих групах та також робив сольні шоу. Одним із найзабутніших шоу став концерт, що відбувся приблизно в 1994 році з гуртом «Nova Ovens» на відкритті каво-шопу під назвою «Planet Ant in Ham».

Кар'єра ред.

The White Stripes ред.

У 1997 Джек разом із Мег Вайт заснував The White Stripes. Гурт випустив свій однойменний дебютний альбом у 1999 році, а ще за рік вийшов вже нині класичний[7] De Stijl. Тоді ж сформувався добре впізнаваний візуальний стиль The White Stripes: у своїх виступах та кліпах вони одягали лише червоний, чорний і білий кольори.

У 2001 виходить альбом White Blood Cells, який отримав схвальні відгуки від критиків, що зробило The White Stripes одним із найбільш успішних гуртів 2002 року. Вже у 2003 виходить альбом Elephant, що отримав не тільки схвальні відгуки серед критиків[8][9], але й комерційний успіх, а перший сингл «Seven Nation Army» залишається найбільш успішним в дискографії гурту.

П'ятий альбом, Get Behind Me Satan, було записано у власному будинку Джека. Цей альбом ознаменував зміну у музичному напрямку гурту — з мелодіями на фортепіано, експериментами з марімбою та більш ритмічною гітарною грою на Вайта. Шостий альбом Icky Thump вийшов 2007 року і ввійшов у UK Albums Chart на першому місці[10] та дебютував на другому місці у Billboard 200. Звучання альбому включало у себе більше впливу таких стилів як панк-рок, гаражний рок та блюз.

Джек планував випустити сьомий альбом влітку 2009, але ці плани не втілились у життя[11]. 2 лютого 2011 гурт повідомив про свій розпад[12].

Особисте життя ред.

Джек Уайт був одружений двічі і двічі розлучений. Має двох дітей. Музикант не поширюється на своє особисте життя, даючи лише деякі деталі. Джек вважає, що це не стосується його творчості, зазвичай заявляючи: «Ви ж не замислюєтеся над тим, якого кольору шкарпетки носив Мікеланджело? Яке взуття ви носите? Зрештою, це не має значення… Єдине, що залишається, — це наші фотографії та музика».

Одруження з Мег Уайт ред.

Найцікавіша тема для журналістів — відношення між Джеком та Мег Уайт. У ранніх інтерв'ю пара заявляла, що вони брат та сестра. Гурт The Flaming Lips торкнувся цього у пісні Thank You Jack White. Але, так чи інакше, газета Detroit Free Press в одному з номерів надрукували сертифікати про одруження та розлучення, підтвердивши, що пара була одружена. Але так і не стало відомо, чи це офіційні сертифікати чи ні. Даючи інтерв'ю, дует почав менше говорити про свої стосунки. Джек також говорив, що думає, що брат і сестра «пов'язані на все життя», отже такі стосунки не відволікають від музики. У документальному фільмі Under Great White Northern Lights Джек знову згадує, що вони з Мег є братом і сестрою. На початку 1990-х Мег Уайт працювала барменом у барі Memphis Smoke, у передмісті Детройта, там вона вперше зустріла Джона Гілліса. Вони одружилися 21 вересня 1996 року, а розлучилися 24 березня 2000 року. Джек також взяв прізвище Мег.

Відносини з Рене Зеллвегер ред.

2003 року Джек зіграв другорядну роль у фільмі «Холодна гора», де знімалися Джуд Лоу, Ніколь Кідман та Рене Зеллвегер. Преса оприлюднила романтичні відносини музиканта з Рене Зеллвегер. Того ж літа пара потрапила в автокатастрофу, в результаті якої Уайт зламав вказівний палець на лівій руці і був змушений перенести більшу частину літнього туру. Спеціально для шанувальників він опублікував відеозапис своєї операції на пальці. Уайт та Зеллвегер офіційно розлучилися у грудні 2004 року.

Одруження з Карен Елсон ред.

Уайт зустрів британську модель Карен Елсон на зйомках кліпу The White Stripes Blue Orchid. Режисер Флорія Сигізмонді заявила: "Ви можете відчути енергію між ними". Пара одружилася 1 червня 2005 року у Манаусі. Сама церемонія пройшла на каное, що пливло річкою Амазонка, церемонію проводив шаман. Після римсько-католицького священика узаконив їхній шлюб. Менеджер Ієн Монтоун був шафером, а Мег Уайт була подружкою нареченої. Офіційні весільні оголошення свідчило, що це був «перший шлюб» для обох. 2 травня 2006 року у пари народився первісток - дівчинка, яку назвали Скарлетт Тереза Уайт. Друга дитина, Генрі Лі Уайт, народилася через рік, 7 серпня. Сім'я жила у Брентвуді, штат Теннессі, де Елсон керує вінтажним магазином одягу Venus & Mars. Пара оголосила про своє розлучення у червні 2011 року, влаштувавши вечірку з приводу їхньої шостої річниці, де й оголосили про розлучення. За заявою самого Джека та Карен, вони залишилися друзями та мають намір разом виховувати спільних дітей.

Звинувачення у нападі ред.

13 грудня 2003 Уайт почав сперечатися з вокалістом The Von Bondies Джейсоном Столлстеймером в детройтському клубі Magic Stick. Джеку були пред'явлені звинувачення в нападі за обтяжливих обставин. Музикант визнав себе винним у побоях, був оштрафований на 750 доларів і засуджений відвідувати курси з управління гнівом.

Судова заборона ред.

22 липня 2013 року суд міста Нашвілл заборонив музикантові будь-які контакти з Карен Елсон, але він може відвідувати своїх дітей. Адвокат Уайта, Кеті Спірс Джонсон, подала апеляцію 2 серпня, заявивши, що містер Уайт не хоче, щоб його зображували як людину, яка застосовує насильство стосовно дружини та дітей.

Нагороди ред.

Як виконавець, гітарист та композитор, Джек привів The White Stripes до міжнародного успіху. У складі гурту він отримав п'ять премій "Греммі", включаючи три нагороди за "Кращий альтернативний альбом": Elephant (2004), Get Behind Me Satan (2006) та Icky Thump (2008). На сьогоднішній день він також отримав чотири нагороди MTV Video Music Awards та дві нагороди BRIT Awards. Його міжнародними хітами-синглами є Fell in Love with a Girl (2001), Seven Nation Army (2003), Icky Thump (2007). У 2013 та 2014 роках сольний альбом Джека Blunderbuss був 5 разів номінований на «Греммі».

Дискографія ред.

Сольні ред.

У групах ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в https://www.nytimes.com/2012/04/08/magazine/jack-white-is-the-savviest-rock-star-of-our-time.html
  2. ↑ а б в г Montreux Jazz Festival Database
  3. ↑ john k white - Jack White: A Life in Words. www.johnkwhite.ie. Процитовано 23 січня 2023.
  4. ↑ RELEVANT Magazine - Jack White's Many Sides. web.archive.org. 23 березня 2010. Архів оригіналу за 23 березня 2010. Процитовано 23 січня 2023.
  5. ↑ Eells, Josh (5 квітня 2012). Jack Outside the Box. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 23 січня 2023.
  6. ↑ Choosing Music Over Religion. www.cbsnews.com (англ.). Процитовано 23 січня 2023.
  7. ↑ White Stripes — De Stijl • CDs • Vinyl Records • LPs • Music Albums (англ.)
  8. ↑ ELEPHANT by The White Stripes (англ.). Архів оригіналу за 9 квітня 2014.
  9. ↑ White Stripes: Elephant (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2014.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ White Stripes have finally split, band members tell fans (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2014.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про американського співака чи співачку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джек_Вайт&oldid=41589483