Вікіпедія

Джеймс Рікалтон

американський фотограф

Джеймс Рікалтон (англ. James Ricalton, нар. близько 1844, поблизу м. Воддінгтон, США — пом. 28 жовтня 1929, м. Воддінгтон, США) — американський шкільний вчитель, мандрівник, винахідник та фотограф. Рікалтон багато подорожував і сім разів обігнув земну кулю[5].

Джеймс Рікалтон
Народився 1844[2][3][4]
Воддінгтон, Нью-Йорк, США
Помер 28 жовтня 1929(1929-10-28)[1]
Воддінгтон, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність фотограф, педагог, педагог, мандрівник-дослідник
Рікалтон і два гіганти з Кашміру ростом 2,4 м та 2,2 м. Індія, Делійський дарбар, 1903 р.

Життєпис ред.

В 1871 році Рікалтон залишає університет Св. Лаврентія в Кантоні не дочекавшись отримання ступеня і переїздить до Мейплвуда, штат Нью-Джерсі на 12-тижневий контракт шкільного вчителя за 200$. Його контракт неодноразово продовжувався, що було досить незвично на той час, оскільки мало хто погоджувався залишатись на такий довгий термін. Зрештою, Рікалтон став першим постійним шкільним учителем району, а згодом — директором.[6]

Серед місцевих Рікалтон був відомий завдяки звичці проводити заняття на свіжому повітрі при гарній погоді та своїми м'ягкими манерами. На його честь названа центральна площа селища Мейплвуд, а в будівлі місцевої адміністрації знаходиться великий мурал, що зображує його уроки на свіжому повітрі.[6]

Він розширив свій будинок на Веллі-стріт в Мейплувуді щоб вмістити всю свою величезну колекцію сувенірів. Після того як селище Мейплвуд відмовилось прийняти його колекцію в якості подарунку, він перевіз її на двох з половиною вагонах до свого рідного міста Воддінгтона, де провів останні п'ять років свого життя.[6]

Мандри ред.

Будучи шкільним вчителем за професією, Рікалтон захоплювався подорожами та фотографуванням. Кожного літа, йдучи у відпустку в школі, він вирушав у закордонні подорожі зі своїм візком, схожим на тачку, достатньо містким, щоб перевозити в ньому своє фотообладнання вдень і спати в ньому вночі. Візок був спроектований таким чином, що під час дощу Рікалтон міг стояти в отворі посередині і продовжувати йти, накрившись кришкою візка. Подорожуючи таким способом, він відвідав Ісландію, Амазонку та Санкт-Петербург, повернувшись з тисячами фотографій, зразками мінералів та різними сувенірами.

Його подорожі привернули увагу місцевого винахідника Томаса Едісона, який профінансував експедицію з метою пошуку на Далекому Сході бамбукової нитки, придатної для використання в лампі розжарення. Рікалтон взяв однорічну відпустку і покинув США в лютому 1888 року.[7]

Прибувши в Цейлон 1 квітня через Суецький канал, Рікалтон відвідав кожну частину острова, протестував сотні зразків, а потім вирушив до Британської Індії, Сінгапуру, Китаю та Японії, ставши експертом в різноманітних властивостях бамбука. Він повернувся додому через рік після від'їзду з сотнями зразків для Едісона та рекомендаціями щодо двох найбільш придатних. Едісон використовував цю нитку розжарення впродовж дев'яти місяців, доки не виявив придатність вольфраму.[7]

Фотографії ред.

 
Джеймс Рікалтон, Пекін, Китай, бл. 1901 року[8]

Рікалтон багато фотографував, після нього залишилось понад 100 000 світлин, в тому числі велика колекція стереозображень.[6]

Він покинув роботу вчителя в 1891 щоб стати професійним фотографом та військовим кореспондентом. Впродовж наступних 15 років Рікалтон фотографував та записував такі події як іспансько-американська війна (1898—1899) на Філіппінах, боксерське повстання (1900) в Китаї, російсько-японська війна (1904—1905) в Маньчжурії. Коли Рікалтон намагався сфотографувати японських солдатів в окопах під час облоги Порт-Артура його взяли під варту, доки майор Ямаока зі штабу генерала Ноґі Маресуке не розпорядився, що цей американський фотограф може фотографувати все, що завгодно[9].

Рікалтон був одним з фотографів на церемонії проголошення Едуарда VII імператором Індії в 1903 році[10].

Фотографії Рікалтона отримували численні відзнаки, багато з них було використано для ілюстрації підручників. Свої світлини він продавав американському музею природознавства та музею мистецтва Метрополітен. Багато його фотографій були використані компанією Underwood & Underwood в якості ілюстрацій для книг з географії.

В 1909 році у віці 65 років він пішки пройшов від Кейптауну до Каїру, відстань в 4500 миль, в середньому 30 миль за день. В записнику Рікалтона, що зберігся досі, описується його щоденний маршрут через Південну Африку, Родезію та Кенію[11].

В 1912 році Едісон відправив Рікалтона на інше завдання — випробувати кіноапарат в Африці, зафільмувавши, окрім іншого, китобійну екпедицію поблизу Кейптауна. Син Рікалтона Ломонд супроводжував його в цій подорожі, але помер там від черевного тифу, це була остання поїздка Рікалтона[6].

Рікалтон повернувся до свого рідного міста Воддінгтон в штаті Нью-Йорк, де і помер 28 жовтня 1929 року у віці 85 років[6].

 
Одна зі стереофотографій Рікалтона, зроблена під час Делійського Дарбару у 1903 році.

Вибрані роботи ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ RKDartists
  3. ↑ Artnet — 1998.
  4. ↑ Photographers’ Identities Catalog
  5. ↑ Outing (англ.). Outing Publishing Company. 1905.
  6. ↑ а б в г д е Maplewood Matters. web.archive.org. 13 березня 2016. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2021.
  7. ↑ а б Dyer, Frank Lewis; Martin, Thomas Commerford (1910). Edison: His Life and Inventions (англ.). Harper & Brothers.
  8. ↑ National Gallery of Art, Washington, DC, Department of Image Collections.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Outing (англ.). Outing Publishing Company. 1905.
  10. ↑ BACK FROM THE FAR EAST (PDF). The New York Times. 19 жовтня 1903 року. Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  11. ↑ James Ricalton, Schoolmaster, Photographer, Explorer. www.ricalton.org. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.

Література ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Рікалтон


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Рікалтон&oldid=42409339