Вікіпедія

Джеймс Вон

англійський футболіст, нападник

Джеймс Вон (англ. James Vaughan, нар. 14 липня 1988, Бірмінгем) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер.

Ф
Джеймс Вон
Особисті дані
Народження 14 липня 1988(1988-07-14) (35 років)
  Бірмінгем, Велика Британія
Зріст 180 см
Вага 80 кг
Громадянство  Англія
Позиція нападник
Номер 9
Юнацькі клуби
2002—2004 Англія «Евертон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2011 Англія «Евертон» 47 (7)
2009 →  Англія «Дербі Каунті» 2 (0)
2010 →  Англія «Лестер Сіті» 8 (1)
2010 →  Англія «Крістал Пелес» 14 (5)
2011 →  Англія «Крістал Пелес» 16 (4)
2011–2012 Англія «Норвіч Сіті» 5 (0)
2012–2015 Англія «Гаддерсфілд Таун» 86 (31)
2015–2016 Англія «Бірмінгем Сіті» 15 (0)
2016–2017 Англія «Бері» 37 (24)
2017–2018 Англія «Сандерленд» 23 (2)
2018–2019 Англія «Віган Атлетік» 38 (5)
2019 →  Англія «Портсмут» 10 (0)
2019–2020 Англія «Бредфорд Сіті» 25 (10)
2020–2021 Англія «Транмер Роверз» 37 (21)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004–2005 Англія Англія U-17 6 (2)
2006–2007 Англія Англія U-19 3 (3)
2007–2011 Англія Англія U-21 4 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за клуб «Евертон», а також молодіжну збірну Англії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 14 липня 1988 року в місті Бірмінгем. Вихованець футбольної школи клубу «Евертон». 10 квітня 2005 року дебютував за основний склад команди в грі чемпіонату проти «Крістал Пелес», ставши наймолодшим футболістом «Евертона», який зіграв у Прем'єр-Лізі. В цій грі Вон забив гол, ставши наймолодшим бомбардиром в історії Прем'єр-ліги у віці 16 років і 271 день, обійшовши Джеймса Мілнера[1]. Крім того Вон обійшов Вейна Руні у статусі наймолодшого бомбардира Евертона в історії чемпіонатів[2]. Загалом у рідній команді провів п'ять сезонів, взявши участь у 38 матчах чемпіонату, але через постійні травми основним гравцем не став[3].

У 2009 році брав участь у фіналі Кубка Англії, в якому «Евертон» поступився «Челсі», і з того ж року став здаватись в оренду до нижчолігових англійських клубів «Дербі Каунті»[4], «Лестер Сіті»[5][6] і «Крістал Пелес»[7].

 
Джеймс Вон під час виступів за «Норвіч Сіті». 2012 рік.

27 травня 2011 року перейшов до клубу «Норвіч Сіті», підписавши з «канарками» контракт терміном на 3 роки[8]. Вон дебютував за клуб у грі проти «Вест-Бромвіч Альбіон» 11 вересня та зіграв через травми лише п'ять ігор у Прем'єр-лізі у першому сезоні[9]. В результаті 24 серпня 2012 року Вон був відданий в оренду до клубу Чемпіоншипу «Гаддерсфілд Таун»[10], де провів наступний сезон, після чого підписав з клубом повноцінний трирічний контракт[11].

У другій половині сезону 2015/16 Вон грав у Чемпіоншипі за «Бірмінгем Сіті», після чого 24 серпня 2016 року покинув «Бірмінгем» за взаємною згодою сторін і підписав дворічний контракт з «Бері» з Першої ліги[12]. Протягом сезону 2016/17 Вон забив 24 голи, за що був включений до команди року Першої ліги[13] і зробив великий внесок у те, що «Бері» ледве уникнув вильоту в останньому турі сезону[14][15].

13 липня 2017 року Вон приєднався до «Сандерленда» за £500 000, возз'єднавшись із колишнім менеджером «Гаддерсфілда» Саймоном Грейсоном[16]. Втім у новій команді стати основним нападником не зумів і 12 січня 2018 року підписав 18-місячний контракт з «Віган Атлетіком», повернувшись до Першої ліги після того, як забив лише двічі в 27 матчах за «Сандерленд»[17]. Втім і у цій команді Джеймс не зумів відновити свою результативність, тому 31 січня 2019 року Вон приєднався до іншого клубу Першої ліги «Портсмут» на правах оренди до кінця сезону, допомігши йому виграти Трофей Футбольної ліги[18].

25 червня 2019 року було оголошено, що Вон приєднається до клубу Другої ліги «Бредфорд Сіті» 1 липня після завершення угоди з «Віганом»[19] і був призначений новим капітаном клубу[20].

29 січня 2020 року Вон повернувся до Першої ліги, ставши гравцем «Транмер Роверз» на правах оренди до кінця сезону[21]. По її завершенні уклав з клубом повноцінну угоду[22], після того, як «Бредфорд Сіті» вирішив розірвати контракт Вона[23]. Провівши ще один сезон за клуб, 27 травня 2021 року Вон оголосив про завершення ігрової кар'єри[24].

Виступи за збірні ред.

2004 року дебютував у складі юнацької збірної Англії (U-17), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 9 іграх, відзначившись 5 забитими голами.

Протягом 2007—2011 років залучався до складу молодіжної збірної Англії, у складі якої ставав бронзовим призером чемпіонат Європи серед молодіжних команд 2007 року.. На молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах.

У жовтні 2012 року Вон заявив, що через своє походження хоче грати збірну Ямайку на міжнародному рівні[25], втім так за неї і не зіграв.

Досягнення ред.

«Евертон»
«Віган Атлетик»
«Портсмут»

Індивідуальні ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Premier League Records - Clubs, Players & Managers Stats. www.premierleague.com (англ.). Процитовано 13 квітня 2023.
  2. ↑ Hunter, Andy (16 вересня 2009). Everton's James Vaughan set for loan spell at Middlesbrough. The Guardian. London. Процитовано 26 листопада 2015.
  3. ↑ Hunter, Andy (16 вересня 2009). Injury curse strikes again for Everton record-breaker James Vaughan. The Guardian. London. Процитовано 12 серпня 2019.
  4. ↑ Rams seal Vaughan deal. Sky Sports. 18 вересня 2009. Процитовано 12 серпня 2019.
  5. ↑ Leicester City beat Derby County to James Vaughan swoop. BBC Sport. 12 березня 2010. Процитовано 26 листопада 2015.
  6. ↑ James Vaughan extends loan at Leicester City. BBC Sport. 14 квітня 2010. Процитовано 26 листопада 2015.
  7. ↑ Everton striker James Vaughan returns to Palace on loan. BBC Sport. 26 січня 2011. Процитовано 27 липня 2015.
  8. ↑ Everton striker James Vaughan returns to Palace on loan. BBC Sport. 26 січня 2011. Процитовано 27 липня 2015.
  9. ↑ Cuffley, David (30 липня 2012). Ryan Bennett impressed with Norwich City team mate James Vaughan. Eastern Daily Press. Norwich. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.
  10. ↑ Norwich City striker James Vaughan joins Huddersfield Town on loan. Eastern Daily Press. Norwich. 24 серпня 2012. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.
  11. ↑ James Vaughan: Huddersfield Town sign Norwich City striker. BBC Sport. 3 липня 2013. Процитовано 26 листопада 2015.
  12. ↑ Official: James Vaughan joins Bury. Birmingham City F.C. 24 серпня 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
    Confirmed: Vaughan becomes a Shaker. Bury F.C. 24 серпня 2016. Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  13. ↑ а б PFA teams of the year: Chelsea and Tottenham dominate Premier League XI. BBC Sport. 20 квітня 2017. Процитовано 7 травня 2018.
  14. ↑ McKenzie, Mikael (13 квітня 2017). Topping the strike charts not a priority for Vaughan. Bury Times. Процитовано 1 травня 2016.
  15. ↑ McKenzie, Mikael (30 квітня 2017). Manager Lee Clark plans Gigg shake-up after Bury 'limp' to League One safety. Bury Times. Процитовано 1 травня 2016.
  16. ↑ Gregory, Ross (13 липня 2017). Vaughan and McGeady transfer fees revealed. Sunderland Echo. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  17. ↑ James Vaughan: Wigan Athletic sign Sunderland striker on an 18-month deal. BBC Sport. 12 січня 2018. Процитовано 1 лютого 2018.
  18. ↑ а б Williams, Adam (31 березня 2019). Portsmouth 2–2 Sunderland. BBC Sport. Процитовано 6 травня 2019.
  19. ↑ James Vaughan: Bradford City sign striker on three-year deal. BBC Sport. 25 червня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
  20. ↑ Stanford, Mark (25 липня 2019). Vaughan named new City skipper. Telegraph and Argus. Bradford. Процитовано 12 серпня 2019.
  21. ↑ Garnett, Richard (29 січня 2020). James Vaughan joins Tranmere Rovers on loan. Wirral Globe. Процитовано 25 лютого 2020.
  22. ↑ James Vaughan signs for Tranmere Rovers!. www.tranmererovers.co.uk.
  23. ↑ Striker James Vaughan leaves Bradford City. Pulse 1 (англ.). Процитовано 29 серпня 2020.
  24. ↑ Garnett, Richard (27 травня 2021). Tranmere striker James Vaughan retires from football. Wirral Globe. Процитовано 27 травня 2021.
  25. ↑ James Vaughan [@vaughany08] (17 жовтня 2012). @dannysimpson I wanna play for Jamaica man need big @CD_goodlife to sort it out for me. Can u play for Jamaica? (Твіт) — через Твіттер.
  26. ↑ Bevan, Chris (30 травня 2009). Chelsea 2–1 Everton. BBC Sport. Процитовано 30 грудня 2015.
  27. ↑ Anderson, John, ред. (2018). Football Yearbook 2018–2019. London: Headline. с. 382–383. ISBN 978-1-4722-6106-9.
  28. ↑ Awards winners. Everton F.C. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 30 грудня 2015.
  29. ↑ Vaughan named Player of the Month. The Football League. 17 травня 2013. Процитовано 30 грудня 2015.
  30. ↑ O'Rourke, Pete (6 вересня 2013). Paul Ince and James Vaughan win Manager and Player of the Month prizes. Sky Sports. Процитовано 30 грудня 2015.
  31. ↑ James Vaughan named Sky Bet League One Player of the Month. efl.com. EFL. 10 лютого 2017.
  32. ↑ The PFA: "PFA League Two Team of the Year"

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Вон&oldid=41340460