Джеваріє Меджитова
Джеваріє Меджитова (7 жовтня 1913, Чалтемір, Керченський район — 4 вересня 1992, Ташкент, Узбекистан) — кримськотатарська поетка і педагог.
| Джеваріє Меджитова | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
7 жовтня 1913 Чалтемір, Керченський район, Кримська АРСР | |||
| Померла |
4 вересня 1992 Ташкент,  Узбекистан | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | поетка, вчителька | |||
| Alma mater | КДПІ (1939) | |||
| Мова творів | кримськотатарська | |||
| Батько | Абдульмеджіт | |||
| Мати | Ресімхан | |||
| Діти | дочка Сейяре Меджитова | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народилася 7 жовтня 1913 року у селі Чалтемір. Батько, Абдульмеджіт — м'ясник. Мати, Ресімхан — вела домашнє господарство. Всього в родині росло п'ятеро дітей[1] .
Закінчивши школу у рідному селі, вступила до Ялтинського педагогічного технікуму. Працювала вчителькою початкових класів при Керченському металургійному заводі . Під час педагогічної практики писала вірші, які згодом публікувалися у молодіжній газеті «Яш къувет» (Молода сила)[2] .
У 1935 році вступила на факультет кримськотатарської мови і літератури Кримського державного педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе. Навчалася разом з Аметом Мефаєвим, Юнусом Теміркаєм, Різою Халідом, які стали згодом письменниками[1] . Під час навчання Меджитова захопилася фольклором[2] . У 1938 році написала вірш, присвячений безпосадковому перельоту Москва — Далекий Схід, який був опублікований у газеті "Къызыл Къырым", а потім, у перекладі на російську мову, — у газеті "Червоний Крим". Закінчивши КДПІ в 1939 році, вступає до аспірантури і починає працювати в Науково-дослідному інституті мови та літератури ім. О. С. Пушкіна . У якості молодшої наукової співробітниці працює над темою кандидатської дисертації «Образ жінки в фольклорі кримськотатарського народу» і бере участь у фольклорних експедиціях .
У роки Великої Вітчизняної війни жила в селі Такъыл, де працювала вчителькою[1] . У 1944 році була депортована до Ташкенту . Завдяки вищій освіті отримала посаду економіста на заводі «Продмаш» . Через брак вчителів починає викладати російську мову у сільській школі. Потім працює методисткою в Орджонікідзевському районі, однак була звільнена звідти і потім протягом п'яти років працювала бібліотекарем.
Після зняття режиму спецпоселень Меджитова працювала завучкою, директоркою узбецьких і казахських шкіл. У 1965 році переїздить до міста Чирчик. Була постійною авторкою газети "Ленин байрагъы" (Ленінський стяг), також друкувалася в журналі «Йылдыз»[2][1] . Випустила чотири збірки віршів «Незабутні сторінки» (1970), «Серед зеленого листя» (1972), «Серед зеленого листя» (1974), «Квіти мого життя» (1987), а в 1980 році опублікувала книгу «Сад мого життя» .
Померла 4 вересня 1992 року у Ташкенті.
Пам'ять ред.
4 жовтня 2013 року, до 100-річчя з дня народження Джеваріє Меджитової, у Сімферополі відбувся вечір її пам'яті[3] .
Сім'я ред.
В Узбекистані вийшла заміж. Дочка Сейяре Меджитова (народ. 1950) — журналістка і публіцистка[1][4] .
Література ред.
- Кокієва А. Кусьмедим, акъикъат, йырладым сени (Не падала духом, оспівуючи правду) // Йылдыз (Зірка). 1998. № 4;
- Усейнова Г. Джеваіре — перлина сучасної кримськотатарської культури // Голос Криму. 2003 17 жовтня .;
- Діячі кримськотатарської культури; Къуртнезир.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Бекирова Гульнара. Джеваире Меджитова [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (12 октября 2015) // Крым. Реалии
- ↑ а б в Джеваире Меджитова. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
- ↑ В Симферополе отметили 100 лет со дня рождения Джеваире[недоступне посилання]
- ↑ Библиогостиная «Мусафирнен таныш олунъыз». Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
Посилання ред.
- 105 років від дня народження письменника і педагога Джеваріє Меджитової [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Наджіє Баталова. Таланти Керченського півострова [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- КЪЫРЫМТАТАР ХАЛКЪНЫНЪ ЗЕКЯЛЫЛАРНЫНЪ ХАТЫРАСЫНА [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]