Державний кордон НДР та ФРН

Державний кордон НДР та ФРН (нім. Innerdeutsche Grenze або Внутрішньонімецький кордон також Німецько-німецький кордон) — державний кордон існував у період із 1949 по 1990 роки державний кордон між двома новоствореними Німецькими республіками: НДР і ФРН. Не дозволяв мешканцям Німецької Демократичної Республіки відвідувати Федеративну Республіку Німеччина або залишати Федеративну Республіку назавжди на Заході до 1989 року через масивні укріплення. Він не включав частину кордону НДР з Берліном, західні сектори якого в Берліні були заблоковані Берлінським муром з 1961 року. Був одним з найукріпленіших і суворо охоронюваних кордонів у Європі післявоєнного періоду — другої половини XX століття. Одночасно вважався одним із символів Холодної війни та кордоном між двома військово-політичними блоками: НАТО та ОВС.

Внутрішньонімецький кордон
Збережені внутрішні прикордонні укріплення внутрішньонімецького кордону в Гетенслебені.
Країни:	Німеччина  НДР
Довжина:	1400 км
Встановлено:	з 1949—1952
Лінія кордону:	Німеччина
Прикордонні адміністративні одиниці:
Німеччина:  • Берлін  • Шлезвіг-Гольштейн  • Нижня Саксонія  • Північний Рейн-Вестфалія  • Гессен  • Рейнланд-Пфальц  • Саар  • Баден-Вюртемберг  • Баварія  • Бремен (земля)  • Гамбург  НДР:  • Берлін  • Мекленбург-Передня Померанія  • Саксонія-Ангальт  • Тюрингія  • Саксонія  • Бранденбург
Мультимедія на Вікісховищі

Зони окупації союзників у Німеччині, виділення внутрішнього кордону Німеччини (щільна чорна лінія), початкова радянська окупаційна зона (червона) та територія, з якої війська Великої Британії/США виведені в липні 1945 року (фіолетова). Кордони провінцій, виділені сірим кольором, — це кордони Німеччини до 1933 року до правління нацистської партії та відрізняються від сучасних федеральних земель, створених пізніше.

Передумови

Після поразки у Другій світовій війні колишню територію нацистської Німеччини було розділено між союзниками з антигітлерівської коаліції на зони окупації: американську, британську, радянську та французьку. Всі ці зони мали досить умовні межі і потрапити з однієї зони в іншу не становило особливих труднощів. Радянський Союз дістав територію Східної Німеччини з німецькими землями: Мекленбург-Передня Померанія, Саксонія-Ангальт, Вільна держава Тюрингія, Вільна держава Саксонія, Бранденбург, а також Східна частина німецької столиці Берліна. У майбутньому 1949 року вся ця територія була проголошена як перша соціалістична німецька держава — Німецька Демократична Республіка. У період з 1945 по 1949 роки, поки Німеччини не існувало як суверенної держави, відносини між союзниками, насамперед між СРСР і Західними країнами, почали псуватися на тлі Холодної війни.

Створення та зміцнення кордону

Виходячи з невизнання один одного, НДР та ФРН за сприяння союзних їм наддержав почали спорудження внутрішньонімецького кордону. Особливо активно на цьому наполягала радянська сторона, оскільки в СРСР зіткнулись з масовими обсягами міграції німецького населення з радянської зони окупації на захід. Кордон між ФРН та НДР проходив від Любекської затоки Балтійського моря з півночі, далі на південь і схід до спільних кордонів з Баварією (ФРН) та Чехословаччиною. Фактично ділянками кордону між двома Німеччинами були землі ФРН та НДР, які мали спільні кордони. Протяжність кордону становила понад 1378 км. З 1952 року з боку НДР почалося її посилення, що утруднило вільний прохід особливо з території НДР у ФРН. Спочатку кордон з утворенням двох Німеччин, як і раніше, називався демаркаційним, але з 1957 року в НДР він став іменуватися Державний кордон «Захід», у народі «кордон у Західну Німеччину». Охороняти та контролювати кордон із боку НДР були покликані: Народна поліція (у тому числі Транспортна поліція), прикордонні війська, а також добровольці. Усі співробітники, які мали охороняти кордон, ретельно підбиралися і перевірялися, насамперед щодо ідеологічної надійності.

Влаштування кордону

У різні періоди Німецько-німецький кордон мав різні прикордонні укріплення. Спочатку вона була обладнана примітивними укріпленнями, що складалися з досить простих КПП на автотрасах та дорогах, стовпів з колючим дротом та дерев'яних сторожових вишок. Надалі почали з'являтися паркани з сітки рабиці, протитранспортні рови, протитанкові їжаки та інші укріплення. До 1970-х років кордон все більше став схожим на Берлінську стіну, маючи аналогічні бар'єри.

• 
  Внутрішньонімецький кордон біля Обісфельде в 1970 році – вид з міжзонального поїзда
• 
  Вид на кордон раннього типу. Дерев'яні укріплення та сторожові вежі. 1961 рік.
• 
  Докладний план зміцнень кордону НДР та ФРН станом на 1984 рік.
• 
  Транзитна траса біля прикордонного переходу Гельмштедт/Марієнборн. 1980-ті роки.
• 
  Прикордонний транспортний термінал Герлесгаузен. 1985 рік.
• 
  Ділянка кордону, що збереглася до нашого часу.

Джерела та література

• Jochen Maurer: Halt — Staatsgrenze! Alltag, Dienst und Innenansichten der Grenztruppen der DDR. Ch. Links, Berlin 2015, ISBN 978-3-86153-863-9
• Melanie Piepenschneider, Klaus Jochen Arnold (Hrsg.): Was war die Mauer? Die Errichtung der innerdeutschen Grenzanlagen durch das SED-Regime und ihre Folgen (= Handreichung zur Politischen Bildung, Band 7). 2. überarbeitete Auflage, Konrad-Adenauer-Stiftung, Sankt Augustin 2013, ISBN 978-3-944015-28-6 (PDF).
• Peter Joachim Lapp: Grenzregime der DDR. Helios, Aachen 2013, ISBN 978-3-86933-087-7.
• Jürgen Ritter, Peter Joachim Lapp: Die Grenze. Ein deutsches Bauwerk. 8., aktualisierte Auflage, Ch. Links Verlag, Berlin 2011, ISBN 978-3-86153-560-7.
• Hans-Hermann Hertle, Gerhard Sälter: Die Todesopfer an Mauer und Grenze. Probleme einer Bilanz des DDR-Grenzregimes. In: Deutschland Archiv. Bd. 39, Heft 4, 2006, ISSN 0012-1428, S. 667—676 (PDF).
• Maren Ullrich, Vorwort von Ralph Giordano: Geteilte Ansichten: Erinnerungslandschaft deutsch-deutsche Grenze Aufbau Verlag, Berlin 2006, ISBN 978-3-351-02639-4 (Dissertation Universität Oldenburg 2006, 351 Seiten, Illustration).
• Dietmar Schultke: Die Grenze, die uns teilte. Zeitzeugenberichte zur innerdeutschen Grenze (= Beiträge zur Friedensforschung und Sicherheitspolitik. Bd. 23). Köster, Berlin 2005, ISBN 3-89574-565-0.
• Anja Becker: Wie Gras über die Geschichte wächst: Orte der Erinnerung an der ehemaligen deutsch-deutschen Grenze (= Landschaftsentwicklung und Umweltforschung, Nr. 124), herausgegeben von TU Berlin, Fakultät VII — Architektur Umwelt Gesellschaft — der Technischen Universität Berlin, Universitätsbibliothek, Berlin 2004, ISBN 978-3-7983-1961-5 (Diplomarbeit TU Berlin 2003, 92 Seiten).
• Roman Grafe: Die Grenze durch Deutschland. Eine Chronik von 1945 bis 1990. Siedler, München 2002, ISBN 3-88680-744-4.
• Robert Lebegern: Zur Geschichte der Sperranlagen an der innerdeutschen Grenze 1945—1990. Sonderausgabe für die Sächsische Landeszentrale für Politische Bildung. Sächsische Landeszentrale für Politische Bildung, Dresden 2002, Шаблон:Falsche ISBN, {{{first}}} {{{last}}}. Dictionary of National Biography. — L. : Smith, Elder & Co., OCLC 54610525, OCLC 248510213.
• Dietmar Schultke: «Keiner kommt durch». Die Geschichte der innerdeutschen Grenze 1945—1990 (= Aufbau-Taschenbücher, Band 8041). Aufbau-Taschenbuch-Verlag, Berlin 1999, ISBN 3-7466-8041-7.
• Inge Bennewitz, Rainer Potratz: Zwangsaussiedlungen an der innerdeutschen Grenze. Analysen und Dokumente. Links, Berlin 1997, ISBN 3-86153-151-8.
• Rudolf Riemer: Das zweigeteilte Deutschland 1961—1962 (= Ostkurier, Jahrgang 37, ISSN 0472-1993). Herausgegeben vom Studienzentrum für Ost-West-Probleme e. V. Riemer — Kopernikus-Verlag, München 1995 {{{first}}} {{{last}}}. Dictionary of National Biography. — L. : Smith, Elder & Co. (mit Dokumentation über die Dienstvorschriften für die Grenzposten, 1958—1967).
• Werner Filmer, Heribert Schwan: Opfer der Mauer. Die geheimen Protokolle des Todes. Bertelsmann, München 1991, ISBN 3-570-02319-2.