Декаборан

хімічна сполука

Де́кабора́н — неорганічна бінарна сполука ряду бороводнів складу B10H14, має вигляд білих кристалів.

Декаборан
Ідентифікатори
Номер CAS 17702-41-9
Номер EINECS 241-711-8
RTECS HD1400000
SMILES [H]1[BH]234[BH]156[BH]278[BH]39([H]4)[BH]712[BH]853[BH]645[BH]311[BH]922[BH]14([H]5)[H]2 і [BH3]1[BH]23[BH]45[BH]26[BH]37[BH]18[BH]79[BH]64[BH]89[BH3]5
InChI InChI=1S/B10/c1-3-5-7-9-10-8-6-4-2
Властивості
Молекулярна формула B10H14
Молярна маса 122,221 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 0,94 г/см³[1]
Тпл 99,6 °C[1]
Ткип 213 °C[1]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Фізичні властивості ред.

Декаборан — біла кристалічна речовина, має ортогональні кристали. Він є легкозаймистою та токсичною речовиною, тому, попри високі відновні якості, його використання суттєво обмежене.

Отримання ред.

Декаборан отримують піролізом диборану або пентаборану при температурі 200 °C:

 
 

Хімічні властивості ред.

Декаборан розкладається у гарячій воді з утворенням боратної кислоти:

 

Пентаборан проявляє кислотні властивості. Він може утворювати комплекси з основами Льюїса (CH3CN, Me2S):

 

При взаємодії з гідридами лужних металів утворюються борометалічні комплекси:

 

Застосування ред.

Декаборан застосовується у виробництві напівпровідників, термостійких полімерів та карборанів. Вінільні та етильні похідні декаборану є складовими ракетного палива.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела ред.

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Schubert D. M. Boron Hydrides, Heteroboranes, and their Metalla Derivatives // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 4. — P. 227—258. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.0215181519030821.a01. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)