Вікіпедія

Дейв Таррас

американський музикант

Дейв Таррас (1895, Теплик — 13 лютого 1989(1989-02-13), Оушенсайд, Нью-Йорк) — американський клезмерський кларнетист та керівник оркестру українського походження, учасник відродження клезмерської музики.

Дейв Таррас
Основна інформація
Дата народження 1895
Місце народження Теплик, Вінницька область
Дата смерті 13 лютого 1989(1989-02-13)
Місце смерті Оушенсайд, Нассау, Нью-Йорк, США
Громадянство США
Професії музикант
Інструменти кларнет
Лейбли Columbia Records
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарасюк.

Біографія ред.

Ранній життєпис ред.

Давид Тарасюк народився в селищі Теплик, у нинішньому Гайсинському районі (з 2017 року — адміністративний центр Теплицької громади Вінницької області), а, згодом, із батьками переїхав до Тернівки, села, яке тоді було в Подільській губернії Російської імперії і яке зараз знаходиться в Теплицької громади Вінницької області. Його точний день народження спірний; часто вказується як 15 березня 1895 року[1][2], або, за іншими джерелами, у 1898 році.[3] Походив з родини клезмерів. Його батько Рахміль Тарасюк був клезмерським тромбоністом. Дід Шейндла був скрипалем і бадхном[4], а п'ятеро братів Давида також стали професійними музикантами.[5] З дитинства він грав на різних інструментах, зосередившись на клезмерській музиці. Протягом кількох років його основним інструментом була флейта, поки він не перейшов на кларнет приблизно в 1909 році[6]. До того часу він також міг грати на балалайці, гітарі та мандоліні[6]. У 1915 році його призвали до царської армії, але він грав у військовому оркестрі, тому на потрапити на фронт першої світової війни.

Покинувши Російську імперію, Давид Тарасюк деякий час жив у Бухаресті, Румунія.[2] Потрапивши до Великої Британії, він у 1921 році відплив до Нью-Йорка, де спочатку працював на швейній фабриці.[2][7]

Музична кар'єра ред.

Згодом він виявив, що може заробляти гроші як музикант, і працював кларнетистом у багатьох клезмерських ансамблях Нью-Йорка. Давид Тарасюк також став улюбленим акомпаніатором для багатьох популярних зірок театру на їдиш і для деяких великих канторів того часу.[8] Окрім єврейської музики, він також записував грецькі, польські та російські мелодії. Його здатність грати в різних стилях була додатково замаскована використанням псевдонімів на його записах для Columbia Records.[9] За скромними оцінками, за свою кар'єру він взяв участь у 500 записах. Оркестр Дейва Тарраса неодноразово виступав на радіо Нью-Йорка, починаючи з 1930-х років.[10][11]

Його майстерність і стабільність дозволили йому грати багато років довше, ніж інші піонери клезмерів того часу (Нафтуле Брандвейн, наприклад, пішов у відставку або покинув бізнес).[12] Досвід гри Тарраса у військовому оркестрі, його вміння читати ноти та відмінне володіння стилем їдиш зробили його фаворитом серед керівників оркестрів.[13] Після того як клезмерська музика вийшла з моди після Другої світової війни, Таррас залишився одним із небагатьох музикантів, які все ще активно записували та грали. Його особистий репертуар походив від бессарабського походження та впливу єврейської й циганської (ромської) музики. Зев Фельдман приписує Таррасу не лише «бессарабізацію» єврейської танцювальної музики[14], але й заміну того, що було домінуючим мелодичним стилем фрейлех, на булгар.[15]

Найстаріший запис Тарраса, Tanz! (1956) був дітищем його зятя, кларнетиста і саксофоніста Сема Мюзікера.[16][17] The San Francisco Examiner назвав його «незвичайним фольклорним альбомом», зазначивши, що Таррас і Мюзікер «забезпечують живу, веселу, танцювальну музику, в основі якої часто лежить та сама сардонічна нота, яка лежить в основі гумору Шолом-Алейхіма».[18] Альбом, який вдало поєднує джазові та клезмерські ідіоми, загалом не був добре прийнятий свого часу, але залишається центральним у каноні сучасних прихильників відродження.[19] Протягом своєї кар'єри Тарраса було відзначено за створення «нового клезмерського звучання, яке поєднало популярну американську музику з впізнаваним європейським корінням».[20]

На початку відродження клезмера в 1970-х та 1980-х роках Таррас був наставником багатьох молодих музикантів, які згодом стали відомими, зокрема кларнетиста та мандолініста Енді Стетмана.[21]

У 1984 році Таррас став лауреатом стипендії Національної спадщини від Національного фонду мистецтв, яка є найвищою відзнакою уряду США в галузі народного та традиційного мистецтва.[22]

Таррас помер від пневмонії в лютому 1989 року в Оушенсайді, Нью-Йорк. Похований на кладовищі Монтефіоре.

Сім'я ред.

Дружину Тарраса звали Сара. Коли Таррас помер у 1989 році, у некролозі було зазначено, що в нього залишилися брат (Фройка), донька (Бруні), син (Сеймур) та семеро онуків.[7]

Примітки ред.

  1. ↑ David Tarrasiak in the New York, U.S., State and Federal Naturalization Records, 1794–1943. Ancestry Library. Процитовано 14 February 2021.
  2. ↑ а б в David Tarrasiak New York, County Naturalization Records, 1791–1980. FamilySearch. Процитовано 15 жовтня 2023.
  3. ↑ Rubin, Joel E. (2020). New York klezmer in the early twentieth century : the music of Naftule Brandwein and Dave Tarras. Rochester, NY: University of Rochester Press. с. 290. ISBN 9781580465984.
  4. ↑ Shulamit Shalit, "Король клейзмеров Дэйв Таррас (1897-1989)", Evreyskaya Starina, no. 4(79), 2013; Quote: "Родом ми з Теплика, це в Україні. Потім уже до Тернівки перебралися"
  5. ↑ Rubin, Joel E. (2020). New York klezmer in the early twentieth century : the music of Naftule Brandwein and Dave Tarras. Rochester, NY: University of Rochester Press. с. 17—19. ISBN 9781580465984.
  6. ↑ а б Rubin, Joel E. (2020). New York klezmer in the early twentieth century : the music of Naftule Brandwein and Dave Tarras. Rochester, NY: University of Rochester Press. с. 23—25. ISBN 9781580465984.
  7. ↑ а б Pareles, Jon (14 лютого 1989). Dave Tarras, 95, Clarinetist, Dies; Purveyor of Klezmer Dance. The New York Times. Процитовано 15 жовтня 2023.
  8. ↑ Govenar, Alan, ред. (2001). Dave Tarras: Jewish American Klezmer Musician. Masters of Traditional Arts: A Biographical Dictionary. Т. 2 (K–Z). Santa Barbara, CA: ABC-Clio. с. 609—11. ISBN 1576072401. OCLC 47644303.
  9. ↑ Rubin, Joel (2008). "They Danced It, We Played It": Adaptation and Revitalization in Post-1920s New York Klezmer Music (PDF). I Will Sing and Make Music: Jewish Music and Musicians Throughout the Ages (Studies in Jewish Civilization: Volume 19). Creighton University Press. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2016. Процитовано 6 April 2016.
  10. ↑ Today's Radio Programs. Brooklyn Daily Eagle. 10 липня 1932. с. E5. Процитовано 4 березня 2022.
  11. ↑ Radio Programs: WFOX. Brooklyn Times Union. 22 серпня 1932. с. 16. Процитовано 4 березня 2022.
  12. ↑ Hinckley, David (2 квітня 2004). Spirit of the Music: Dueling Klezmers. New York Daily News. с. 35. Процитовано 4 березня 2022.
  13. ↑ Sapoznik, Henry (2006). Klezmer! Jewish Music from Old World to Our World. New York: Schirmer Trade Books. с. 11, 108—11.
  14. ↑ Strom, Yale (2002). The Book of Klezmer. Chicago: Chicago Review Press, Inc. с. 160–61. ISBN 9781556524455.
  15. ↑ Feldman, Walter Zev (2002). Bulgărească/Bulgarish/Bulgar: The Transformation of a Klezmer Dance Genre. У Mark Slobin (ред.). American Klezmer: Its Roots and Offshoots. Berkeley, CA: University of California Press. с. 101–08. ISBN 9780520227170. OCLC 45223552.
  16. ↑ Yiddish Dance Tunes Released. Indianapolis News. 1 червня 1956. с. 24. Процитовано 26 лютого 2022.
  17. ↑ Garrigues, C.H. (24 червня 1956). Folk Songs Are What Folks Sing. San Francisco Examiner. с. ML1. Процитовано 4 березня 2022.
  18. ↑ Folk Songs: Tunes Of Our Youth. San Francisco Examiner. 24 червня 1956. с. ML22. Процитовано 4 березня 2022.
  19. ↑ Sapoznik, Henry (2006). Klezmer! Jewish Music from Old World to Our World. New York: Schirmer Trade Books. с. 145—46, 156—60.
  20. ↑ Dave Tarras: Klezmer Clarinetist. www.arts.gov. National Endowment for the Arts. Процитовано 25 листопада 2020.
  21. ↑ Netsky, Hankus (2002). American Klezmer: A Brief History. У Mark Slobin (ред.). American Klezmer: Its Roots and Offshoots. Berkeley, CA: University of California Press. с. 21. ISBN 9780520227170. OCLC 45223552.
  22. ↑ NEA National Heritage Fellowships 1984. www.arts.gov. National Endowment for the Arts. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дейв_Таррас&oldid=41051040