Вікіпедія

Девлет Бахчелі

турецький політик

Девлет Бахчелі (тур. Devlet Bahçeli; нар. 1 січня 1948 р., Бахче, Османіє) — турецький вкрай правий націоналістичний політик, з 1997 року голова Партії націоналістичного руху, наступник Алпарслана Тюркеша. Віцепрем'єр в уряді Бюлента Еджевіта в 1999—2002 роках. Із 2 червня до 7 червня 2023 року виконував обов'язки голови Великих національних зборів Туреччини.

Девлет Бахчелі
Народився 1 січня 1948(1948-01-01)[1] (76 років)
Bahçed, Османіє, Туреччина
Країна  Туреччина
Діяльність політик, економіст
Alma mater Gazi Universityd
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов турецька
Заклад Gazi Universityd
Посада Член Великих національних зборів Туреччини[d] і Член Великих національних зборів Туреччини[d]
Партія Партія націоналістичного руху
Конфесія сунізм
Очі карі[d]
Автограф
Сайт devletbahceli.com.tr

Економіст-націоналіст ред.

Народився в знатній і заможній сільській родині туркменського походження. Саліх Бахчелі-старший був великим фермером і комерсантом, членом Народно-республіканської партії і прихильником Ісмета Іньоню.[2] Середню освіту Девлет Бахчелі здобув у Стамбулі. Закінчив Університет Газі в Анкарі, має ступінь доктора економічних наук. Викладав економіку в Університеті Газі.

Студентом Девлет Бахчелі приєднався до Республіканської селянської національної партії Алпарслана Тюркеша, згодом перетвореної на Партію націоналістичного руху (MHP, ПНР). Перебував в «ідеалістичному вогнищі» — молодіжному осередку турецьких крайніх націоналістів. Дотримувався ультраправих антикомуністичних поглядів, брав активну участь у студентському націоналістичному русі, керував університетським осередком. При цьому займався науковими дослідженнями в галузі економіки, а також історією Туреччини та зовнішньополітичною проблематикою пантюркізму.

Після військового перевороту 12 вересня 1980 року і заборони політичних партій Бахчелі змушений був на кілька років перервати політичну діяльність. Переключився на правозахист, домагався звільнення заарештованих націоналістів.[3] Згодом Бахчелі різко засуджував переворот 1980 року, називав жорстоким приниженням, втратою майбутніх десятиліть, «потраплянням у пастку імперіалізму».[4]

Партійний лідер і віцепрем'єр ред.

З 1987 року Девлет Бахчелі належить до керівного кола ПНД. 6 липня 1997 року, незабаром після смерті Тюркеша, Бахчелі був обраний головою партії. Під час голосування делегатів Девлет Бахчелі здобув перемогу над сином засновника партії Йилдиримом Тугрулом Тюркешем.[5]

З травня 1999 по листопад 2002 року він був віцепрем'єром у коаліційному «ліво-правому» уряді лідера лівоцентристської Демократичної лівої партії Бюлента Еджевіта. Обіймав урядову посаду на момент візиту турецького прем'єра до Росії восени 1999 року.[6] В одній із публікацій з цього приводу Бахчелі характеризувався як «майбутнє турецької політики». Ця оцінка, однак, виявилася передчасною: провідною політичною силою Туреччини незабаром стала не націоналістична ПНР, а консервативно-ісламістська Партія справедливості та розвитку (AKP) Реджепа Таїпа Ердогана.

Політичний курс ред.

У націоналістичній опозиції ред.

Під керівництвом Девлета Бахчелі ПНД пройшла помітну еволюцію. Новий лідер спробував дещо змінити колишній імідж "партії «Сірих вовків», приглушити етнонаціоналістичні мотиви на користь геополітичних і соціальних. У зв'язку з дезактуалізацією комуністичної загрози об'єктивно знизилося значення антикомунізму. На перший план виведено мотиви національної єдності та цілісності, збереження турецької культури (Бахчелі з великою настороженістю ставиться до проєкту приєднання Туреччини до Євросоюзу), жорсткої протидії сепаратизму, насамперед курдському. Після захоплення Абдулли Оджалана турецькими спецслужбами в лютому 1999 Бахчелі вимагав для нього смерті через повішення.

Турецькі націоналісти підтримують Азербайджан у протистоянні з Вірменією, засуджують контакти офіційної Анкари з Єреваном.[7] Бахчелі та його партія різко критикували Ердогана (за видаткову фінансову політику, зовнішньополітичну озирання на США, недостатньо рішучу підтримку Арабської весни), висловлювали певну симпатію руху Фетхуллаха Гюлена.[8]

На початку 2011 року, напередодні парламентських виборів, між Бахчелі та Ердоганом виникла різка полеміка, причому з боку лідера націоналістів лунали відверті погрози на адресу прем'єр-міністра і його партії. У відповідь Ердоган нагадав про терористичну історію партії Тюркеша-Бахчелі.

В альянсі з Ердоганом ред.

Парламентські вибори 2015 року зміцнили позиції Партії націоналістичного руху. Кількість голосів, поданих за ПНР, збільшилася майже на 2 мільйони. Партія отримала підтримку 16,3 % виборців[9] і 80 депутатських мандатів. Представники ПНР увійшли до складу уряду. Таким чином окреслився новий курс Бахчелі — зближення з президентом Ердоганом і його AKP.

У листопаді 2015 року відбулися дострокові вибори. Партія Бахчелі зазнала помітних втрат. Стало очевидно, що значна частина електорату ПНД відкидає союз з ісламістами. Однак Бахчелі продовжив узятий курс. Перед Конституційним референдумом 2017 року ПНР підтримала поправки до конституції, що розширюють повноваження президента[10]. У 2016 році під час спроби перевороту проти Ердогана Бахчелі від імені партії засудив заколот і підтримав президента[11].

Зближення Бахчелі з Ердоганом, фактична підтримка політики ісламізації призвела до розколу ПНД. Послідовні прихильники світського націоналізму на чолі з Мераль Акшенер порвали з Партією націоналістичного руху і заснували Хорошу партію (IYI).

На парламентських виборах 2018 року Партія націоналістичного руху виступала у складі Народного альянсу, в якому домінувала Партія справедливості та розвитку. Таким чином, під керівництвом Девлета Бахчелі ПНР повністю змінила орієнтацію і вступила в коаліцію з ісламістами Ердогана. На цих виборах ПНР отримала близько 11 % голосів і 49 мандатів (нещодавно створена IYI — майже 10 % і 43 мандати)[12].

Девлет Бахчелі рішуче підтримав Азербайджан у Другій карабаській війні і схвалив позицію президента Ердогана. Засуджує військову операцію Росії в Сирії та вторгнення Росії на Україну. Пропонує дистанціюватися у відносинах зі США, заперечує проти участі Туреччини як у ЄС, так і в ШОС, виступає за формування «Турецького світу».

У 2023 році на президентських і парламентських виборах ПНД знову підтримувала Ердогана і виступала в альянсі з його партією. Рівень підтримки залишився приблизно колишнім, фракція ПНР у новому скликанні парламенту становила 50 депутатів. 2 червня 2023 року Девлет Бахчелі був затверджений в.о. голови Великих національних зборів Туреччини[13].

Примітки ред.

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ Bahceli'nin babasi hangi partiliydi
  3. ↑ Devlet Bahçeli. Özgeçmiş
  4. ↑ MHP Genel Başkanı Bahçeli: 12 Eylül zulümdür, zillettir, hezimettir, rezalettir, cinayettir
  5. ↑ 1997'deki kongreyi Türkeş kazandı ama…
  6. ↑ К нам приехал Эджевит. Это временно / «Смена», ноябрь 1999
  7. ↑ Бахчели: Руки человека, которого поздравил Гюль, обагрены кровью жертв Ходжалы. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
  8. ↑ Devlet Bahçeli’ye «evlilik» sorusu. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
  9. ↑ Турки просигналили президенту. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  10. ↑ Желтов М. В. (19 травня 2017). Конституционный референдум в Турции: восход Эрдоганского султаната. ИнтерИзбирком. Аналитический портал о выборах в мире. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 19 травня 2017.
  11. ↑ MHP Genel Başkanı Devlet Bahçeli: Kabul edilemez
  12. ↑ Путь к султану. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  13. ↑ MECLİS HABERLERİ. TBMM BAŞKANLIĞI DEVİR TESLİM TÖRENİ. Архів оригіналу за 3 червня 2023. Процитовано 3 червня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девлет_Бахчелі&oldid=42436673