Даргинська писемність
Даргинська писемність — писемність, що використовується для запису даргинської літературної мови. За час свого існування функціонувала на різних графічних основах і неодноразово реформувалася. Наразі даргинська писемність функціонує на кирилиці. В історії даргинської писемності виділяються наступні етапи:
- XV сторіччя–1928 рік — писемність на основі арабської абетки;
- 1860-ті–1910-ті роки — писемність на основі кирилиці (паралельно з арабською);
- 1928–1938 роки — писемність на латинській основі;
- з 1938 року — сучасна писемність на основі кирилиці.
Арабська абетка ред.
Найстаршими пам'ятники даргінською писемності є позначки на полях арабських рукописів, що датуються кінцем XV–початком XVI сторіччя. Так, в рукописі «Мінхадж ал-‘абідін» (1494–1497 роки) переписувачем Ідрісом, сином Ахмада з Акуши на полях і між рядків було записано арабським шрифтом понад тисячу даргинських слів і виразів. Також великий обсяг даргинських слів фіксується на полях рукопису «Іхйа улум ад-дін» (1506–1507 роки), переписаного тим же Ідрісом. Для пристосування арабської абетки Ідріс створив три нові літери, додавши до існуючих знаків діакритичні точки. За допомогою цих 3 букв він позначав 6 специфічних звуків даргинської мови. Голосні звуки даргинської мови в цих рукописах позначені за допомогою діакритичних значків[1].
У пізніших даргиньких рукописах, написаних арабською абеткою, використовується схожа графічна система. Але вживання тих чи інших букв у різних авторів у різних працях було непослідовним. Окрім того, зазвичай одна арабська буква використовувалася для позначення відразу декількох даргинських звуків: ک для [к], [кӀ], [г], ق для [къ], [кь], [хъ], چ для [ч] і [чӀ], для [хь] і [г], ژ для [ц], [цӀ] і [дз] тощо. У такому вигляді даргинська абетка на арабській основі використовувався до 1920-х років[1][2].
1920 року даргинська абетка на арабській графічній основі був реформований і наближений до потреб даргінської фонетики. З 1921 року на ньому стала випускатися газета «Дарган», а також інші видання[3]. До 1928 року даргинська абетка на арабській основі виглядав так[4]:
| آ | ب | چ | ج | ڃ | د | اه | ٱ | ف | گ | غ | ﻫ | ح | ع | اى | ى | ک | ل | م | ن | او |
| پ | ڢ | ڠ | ۊ | ر | س | ڝ | ش | ت | ط | ت | ط | ۆ | و | خ | | څ | ز | ژ | ڗ | ڞ |
Абетка Услара ред.
У 1860-і роки, після приєднання Дагестану до Російської імперії, етнографом і лінгвістом П. К. Усларом була складена перша даргинська граматика (вийшла 1892 року в серії «Етнографія Кавказу. Мовознавство» під назвою «Хюркілінська мова»). У цій граматиці був використаний модифікований кирилична абетка з додаванням кількох латинських і грузинських букв. У 1911 році на кілька зміненому варіанті цього алфавіту в Тифлісі був надрукований буквар «Даргилла алипуне wa луђисне жуж»[5]. Подальшого розвитку цей алфавіт не отримав.
Латинська абетка ред.
Незважаючи на багатовікове побутування у даргинців арабської абетки, відсоток грамотних до середини 1920-х років становив лише 4,9 %. 1923 року на конференції мусульманських народів в П'ятигорську було піднято питання про перехід дагестанських мов на латинський алфавіт. Однак тоді це питання було визнано передчасним. Знову воно було підняте 1926 року. У лютому 1928 року 2-й об'єднаний пленум обкому та Раднаркому Дагестанської АРСР поставив завдання розробити латинізовані алфавіти для народів республіки, зокрема і для даргинців. Того ж року абетка була складена і затверджена. Згідно з постановою ЦВК Дагестанської АРСР з 1 жовтня 1930 року латинізований даргинський алфавіт ставав єдиним припустимим для використання у всіх офіційних сферах[6]. В основу літературної мови було покладено акушинський діалект[7].
Перший варіант даргинського латинізованого алфавіту не мав великих літер і виглядав так[8]: a, b, c, є, ç, d, e, ә, f, g, ǥ, ƣ, h, ⱨ, ħ, i, j, k, ⱪ, l, m, n, o, p, ҏ, q, ꝗ, r, s, ş, s̷, t, ƫ, u, v, x, ҳ, ӿ, z, ⱬ, ƶ, ƶ̢, ’. 1930 року на I Дагестанській орфографічній конференції для даргинської літературної мови були розроблені основи правопису, а 1932 року проведена реформа алфавіту — введені великі літери і виключені букви є, ǥ, ҏ. В результаті алфавіт прийняв такий вигляд[9]:
| A a | B b | C c | Ç ç | D d | E e | Ә ә | F f | G g | Ƣ ƣ |
| H h | Ⱨ ⱨ | Ħ ħ | I i | J j | K k | Ⱪ ⱪ | L l | M m | N n |
| O o | P p | Q q | Ꝗ ꝗ | R r | S s | Ş ş | S̷ s̷ | T t | T̨ t̨ |
| U u | V v | X x | Ҳ ҳ | Ӿ ӿ | Z z | Ⱬ ⱬ | Ƶ ƶ | Ⱬ̵ ⱬ̵ | Ӡ ӡ |
Цей алфавіт використовувався до 1938 року.
Сучасна абетка ред.
1938 року даргинський алфавіт, як і більшість інших алфавітів народів СРСР, був переведений на кириличну графічну основу. 14 лютого 1938 року затверджений проект алфавіту був опублікований в газеті «Дагестанская правда»[10]. Одночасно був складений звід орфографічних правил, пізніше доопрацьований в 1940 і 1948—1950 роках[7]. У грудні 1952 року на науковій сесії Інституту історії, мови і літератури Дагестанської філії АН СРСР було запропоновано ввести в даргинському алфавіті літери АЬ аь (широкий глоттізованний голосний), ЗӀ зӀ (дзвінка африката дз) і ПӀ пӀ (смично-гортанний вибуховий приголосний), але ця ідея була відхилена[11]. Пізніше буква ПІ пІ все ж була введена в даргинський алфавіт.
Наразі даргинська абетка виглядає так:
| А а | Б б | В в | Г г | Гъ гъ | Гь гь | ГӀ гӀ | Д д | Е е | Ё ё | Ж ж | З з |
| И и | Й й | К к | Къ къ | Кь кь | КӀ кӀ | Л л | М м | Н н | О о | П п | ПӀ пӀ |
| Р р | С с | Т т | ТӀ тӀ | У у | Ф ф | Х х | Хъ хъ | Хь хь | ХӀ хӀ | Ц ц | ЦӀ цӀ |
| Ч ч | ЧӀ чӀ | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
Букви Ё ё, О о, Ы ы, ь (поза диграфів) і Ф ф зустрічаються тільки в запозиченнях (єдине незапозичене даргинське слово з буквою ф — уфікӀес 'дути'). Букви З з і Ж ж крім звуків [з], [ж] позначають також африкати [дз] і [дж][7].
Кайтагська і кубачинська писемність ред.
Кайтагського і кубачинська мови і часто розглядаються як діалекти даргинської мови. У XVI—XIX сторіччях на цих мовах був написаний ряд рукописів, виконаних арабським алфавітом[1]. Офіційна писемність для них ніколи не створювалася, проте відомо, що в приватному листуванні кубачинці користуються даргинським алфавітом[12]. 2002 року був виданий російсько-кубачинський розмовник, де використовується даргинський алфавіт без букви ПӀ пӀ[13].
Таблиця відповідності алфавітів ред.
Складено за:[2]
| Сучасний алфавіт |
Латиниця 1930-е |
Алфавіт Услара |
Арабський (1920—1928) |
Арабський (до 1920) |
|---|---|---|---|---|
| А а | A a | а | ا ,آ | آ |
| Б б | B b | б | ب | |
| В в | V v | w | و | |
| Г г | G g | г | گ | ڮ |
| Гъ гъ | Ƣ ƣ | ӷ | غ | |
| Гь гь | H h | h | ﻬ | |
| ГӀ гӀ | Ⱨ ⱨ | ꜧ | ع | |
| Д д | D d | д | د | |
| Е е | E e, je | e | اه | - |
| Ё ё | - | |||
| Ж ж | Ƶ ƶ | ж | ژ | ج |
| З з | Z z | з | ز | |
| И и | I i | i | اى | - |
| Й й | J j | j | ى | ي |
| К к | K k | кᷱ | ک | |
| Къ къ | Q q | к | ڠ | ق |
| Кь кь | Ꝗ ꝗ | q | ق | |
| КӀ кӀ | Ⱪ ⱪ | қ | گ | |
| Л л | L l | л | ل | |
| М м | M m | м | م | |
| Н н | N n | н | ن | |
| О о | O o | о | او | - |
| П п | P p | п | پ | ف |
| ПӀ пӀ[ком. 1] | ҏ[ком. 2] | ԥ | ڢ | ب |
| Р р | R r | р | ر | |
| С с | S s | с | س | |
| Т т | T t | т | ت | |
| ТӀ тӀ | T̨ t̨ | ҭ | ط | |
| У у | U u | у | او | و |
| Ф ф | F f | - | ف | |
| Х х | X x | х | خ | |
| Хъ хъ | Ӿ ӿ | k | څ | ق |
| Хь хь | Ҳ ҳ | h ͫ | ݤ | |
| ХӀ хӀ | Ħ ħ | h ̆ | ح | |
| Ц ц | S̷ s̷ | ц | ڝ | ژ |
| ЦӀ цӀ | Ⱬ ⱬ | წ | ڗ | ژ |
| Ч ч | C c | ч | چ | |
| ЧӀ чӀ | Ç ç | ჭ | ج | چ |
| Ш ш | Ş ş | ш | ش | |
| Щ щ | şş | - | ||
| Ъ ъ | - | ء | - | |
| Ы ы | - | |||
| Ь ь | - | |||
| Э э | E e | - | اه | - |
| Ю ю | ju | - | ||
| Я я | Ә ә, ja | œ | أ | - |
| - | Ⱬ̵ ⱬ̵ | ђ | ڞ | - |
| - | Ӡ ӡ | - | ||
| - | є[ком. 3] | - | ڃ | چ |
| - | g̵[ком. 4] | гᷱ | ݢ | - |
Коментарі ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в (рос.) А. А. Ісаєв, С. Я. Магдієв, Д. М. Маламагомедов, Г. М.-Р. Оразаєв. Каталог рукописів та фрагментарних записів мовами народів Дагестану, що зберігаються в рукописному фонді ДНЦ РАН. — Махачкала, 2008. — 204 с.
- ↑ а б (рос.) А. А. Ісаєв. Про формування та розвиток писемності народів Дагестану // Соціологічний збірник. — Махачкала, 1970. — Вип. I. — С. 173-232.
- ↑ (рос.) Літератури народів Росії: XX ст.: словник / М. С. Над'ярних. — Москва : Наука, 2005. — С. 86-89. — 1100 прим. — ISBN 5-02-010208-3.
- ↑ (рос.) Новий алфавіт для народностей Дагестану // Культура и письменность Востока. — Баку, 1928. — Вип. II. — С. 176-177.
- ↑ (рос.) Даргинська азбука і перша книга для читання. — Тифлис, 1911. — 64 с.
- ↑ (рос.) М. І. Ісаєв. Мовне будівництво в СРСР. — Москва : «Наука», 1979. — С. 158-179. — 2650 прим.
- ↑ а б в (рос.)С. Абдулаєв. Граматика даргинської мови (фонетика та морфологія). — Махачкала, 1954. — С. 15-25. — 800 прим.
- ↑ (дарг.) r. cupanov. nuşala ⱬaꝗ-sawet. — mәħәc-qala, 1928.
- ↑ (дарг.) H. Ibrahimov. Alipuni. — Maħәc-qala
- ↑ (рос.) Дагестанская правда. 14 лютого 1938
- ↑ (рос.) М. М. Гаджієв, Ш. І. Микаілов. Наукова сесія, присвячена питанням нормалізації дагестанських літературних мов. — Вопросы языкознания. — 1953. — № 3. — С. 159-162.
- ↑ (рос.) Письмові мови світу: Мови Російської Федерації. — Москва : Academia, 2003. — Т. 2. — 848 с. — 1000 прим. — ISBN 5-87444-191-3.
- ↑ Ф. О. Абакарова. Російсько-кубачинський розмовник. — Махачкала, 2002. — С. 9. — 500 прим.