Данілов Віктор Петрович

Данілов Віктор Петрович (нар. 4 березня 1925(19250304), Орськ — 16 квітня 2004, Москва) — російський історик-аграрник, селянознавець, доктор історичних наук (1982).

Данілов Віктор Петрович
рос. Виктор Петрович Данилов
Народився	4 березня 1925(1925-03-04) Орськ, Оренбурзька губернія, РСФРР, СРСР
Помер	16 квітня 2004(2004-04-16) (79 років) Москва, Росія
Поховання	Востряковський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	історик, викладач університету
Alma mater	Оренбурзький державний педагогічний університетd (1950)
Галузь	історія і історія економіки
Заклад	Інститут історії АН СРСР Istoricheskie Zapiskid Інститут російської історії РАНd Вопросы истории Journal of Historical Sociologyd Moscow School of Social and Economic Sciencesd
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук (1982)
Відомі учні	Viktor Kondrashind
Аспіранти, докторанти	Viktor Kondrashind
Нагороди

Життєпис

Народився в Орську (нині місто Оренбурзької області) в родині робітника. Учасник Великої Вітчизняної війни з листопада 1943 по травень 1945 року. Брав участь у визволенні України, в тому числі в боях за Черкаси, Корсунь (нині Корсунь-Шевченківський) і Умань. 1950 року закінчив історичний факультет Оренбурзького педагогічного інституту, 1954 — аспірантуру Інституту історії СРСР АН СРСР (Москва). 1955 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба радянської держави за створення матеріально-технічних передумов колективізації сільського господарства». Вчений ступінь доктора історичних наук було присвоєно за сукупністю робіт з історії радянського доколгоспного села. По закінченні аспірантури працював в Інституті історії СРСР АН СРСР (від 1992 — Інститут російської історії РАН): керівник групи з історії радянського селянства (1958–69), зав. відділу з аграрної історії радянського суспільства (1987–92), з 1992 керівник групи з історії аграрних перетворень в Росії 20 ст. Викладав у московській Вищій школі соціальних і економічних наук.

1961–62 був членом редколегії видання «Исторические записки», з 1988 року — член редколегії журналу «Вопросы истории», 1989–94 — член колегії консультантів часопису «The Journal of Historycal Sociology» (Оксфорд–Нью-Йорк).

Головні напрями науково-дослідницької роботи були пов'язані з вивченням соціально-економічної історії села 1920-х років, демографії села, ролі селянської общини та кооперації в Росії 1900–1920-х років, проблем колективізації сільського господарства. Після ідеологічного засудження його робіт з історії колективізації займався проблемами культури та побуту російського селянина в доколгоспний період. В пострадянський період в центрі уваги наукових проектів Данілова — історія селянської революції в Росії 1902–22, політичні настрої і рухи в російському селі за радянської влади, трагедія радянського села, пов'язана з колективізацією і розкуркуленням (1927–39).

В 1987 році став одним із перших, хто згадав про штучний голод в Україні 1932-1933 років у радянській пресі — в газеті «Советская Россия» (11 жовтня 1987) та офіційному журналі ЦК КПРС «Коммунист» (1987, №11).

У 1992–98 роках вів теоретичний семінар «Современные концепции аграрного развития», присвячений переважно західній науковій літературі. Матеріали семінару публікувалися в журналі «Отечественная история». Від 1996 разом з Т.Шаніним редагував видання «Ученые записки. Крестьяноведение».

Загальна кількість наукових публікацій перевищує 350, в тому числі англійською, японською, французькою й іншими мовами — понад 30.

Особливе місце в його науковій спадщині займала робота над двома фундаментальними виданнями: «Советская деревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД. 1918—1939. Документы и материалы», т. 1–3. М., 1998—2003 (співредактор і укладач) та «Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Документы и материалы. 1927—1939», т. 1–5. М., 1999—2004 (співредактор і укладач). В них широко представлені документи українського походження.

Роботи Данілова теоретично, методологічно та практично забезпечили реалізацію потреб сучасної історіографії, функціонування в її рамках напряму «селянознавство». В історико-аграрних дослідженнях Данілова особливе місце посідає концепція «моральної економіки» (термін був введений американським істориком Дж. Скоттом для характеристики доколективних форм сільськогосподарського виробництва). В працях про селянську економіку Данілов оперував поняттями «натурально-споживче господарство», яке ведеться силами селянської сім'ї й задовольняє її потреби.

Ідеї наукової історико-аграрної школи Данілов розробляли представники багатьох країн світу. Десятки учнів Данілова захистили кандидатські і докторські дисертації.

Лауреат премії імені Василя Ключевського.

Джерела та література

• Капустян Г. Т. Данілов Віктор Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.