Данієль Отей

Данієль Отей (фр. Daniel Auteuil) — (24 січня 1950(19500124), Алжир) французький актор, кіно- та театральний режисер.

Данієль Отей
фр. Daniel Auteuil
Данієль Отей під час презентації фільму Донька землекопа, Міжнародна книжкова виставка в Парижі (2011)
Данієль Отей під час презентації фільму Донька землекопа, Міжнародна книжкова виставка в Парижі (2011)
Ім'я при народженні	Daniel Auteuil
Народився	24 січня 1950(1950-01-24)[…] (74 роки) Французький Алжир
Громадянство	Франція
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Курси Флоран
Роки діяльності	1975 — тепер. час
У шлюбі з	Еммануель Беар і Anne Joussetd
Діти	Aurore Auteuild і Nelly Auteuild
IMDb	nm0000809
Автограф
Нагороди та премії
премія «Сезар» за найкращу чоловічу роль (1987) BAFTA Award for Best Actor in a Supporting Roled (1988) Премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному актору (1993) Європейський кіноприз найкращому актору (1993) Приз Каннського фестивалю за найкращу чоловічу роль (1996) премія «Сезар» за найкращу чоловічу роль (2000) Європейський кіноприз найкращому актору (2005)
Данієль Отей у Вікісховищі

Біографія

Народився 24 січня 1950(19500124) року в Алжирі (тоді Французький Алжир). Його батьки, також актори, виступали в столиці, де вони проживали до того часу, коли акторові виповнилося 6 місяців. Він росте в Авіньйоні, де його батьки, Анрі та Івонн, виступають як ліричні співаки в операх та оперетах. Часті відвідини театрів, де виступають батьки, гастролі (зокрема з Паризькою оперою) підштовхують його до вибору професії артиста. У віці чотирьох років він уже на сцені — виступає в ролі сина Мадам Батерфляй. З семи років живе в Нансі, місті, з якого він має багато спогадів.

У 16 років Данієль дебютує в постановці керівника театральної трупи Андре Бенедетто в Авіньйоні. Його перша роль — у п'єсі Чехова (Пропозиція). Щоб зробити приємне батькам, Данієль починає вивчати геометрію, а у суботу, щоб заробити кишенькових грошей, працює в гардеробі нічного клубу. В 1969 році Данієль їде в Париж зі своїм другом Рожером Мірмонтом. Там він записується на курси драматичного мистецтва в приватній школі Cours Florent. Незважаючи на численні спроби, його так і не приймуть до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва.

У 1970 році Данієль дебютує в Національному народному театрі (у виставі Early Morning), а потім грає в 1972 та 1973 роках в американському мюзиклі Godspell поруч з Арман Альтай, Дейвом і Мішелем Еліасом. Театральний партнер Едвіж Фейєр (Божевільна із Шайо/La folle de Chaillot) і Марії Паком (Навчи мене, Селін/Apprends-moi, Céline), він тріумфує на сцені поруч із Франсуа Пер'є і отримує премію імені Жерара Філіпа (1979) як найкращий молодий актор року.

У 1974 році Данієль дебютує на телебаченні під керівництвом Марселя Джуліана в серіалі «Les Fargeots». У 1977 році він втілює образ інспектора Камаре у серіалі з 6 епізодів Побачення начорно (за романом Вільяма Айріша).

У 1975 році Жерар Піре пропонує йому першу роль в кіно у фільмі Агресія поруч із Катрін Денев і Жан-Луї Трентіньяном.

Однак славу і статус великого комедійного актора Отей здобуває після втілення образу лінивого і нестаранного ліцеїста та гульвіси у фільмі Телепні (1980). Фільм має продовження — Телепні на канікулах.

У 1981 році в Отея та актриси Анни Жусе народжується донька Орор.

У 1985 році він випускає диск «Що життя мені пробачить» (фр. Que la vie me pardonne).

У 1986 році він грає у серйозних фільмах поруч з Івом Монтанем, Жераром Депардьє та Еммануель Беар — це роль Юголена в дилогії Жан де Флоретт та Манон з джерела в постановці Клода Беррі за твором Марселя Паньоля. Тут він відкрив свій талант драматичного виконавця, що допомогло йому здобути нагороду як найкращому акторові на 12-й церемонії вручення Сезарів. У цей час він одружується з Еммануель Беар і проводить з нею 11 років свого життя. У 1992 році в них народжується донька Неллі.

У 90-х роках Данієль Отей виконує серйозні ролі у фільмах таких режисерів, як Клод Соте («Зимове серце»), Андре Тешіне («Моя улюблена пора року»), Режі Варньє («Француженка»), Крістіан Вінсент («Розлучення»), Жако Ван Дормаель («Восьмий день»). За останній фільм він (разом з Паскалем Дюкеном) отримує премію як найкращий актор на Каннському кінофестивалі.

У 2000 році він отримує ще одного Сезара за роль Ґабора, метальника ножів, закоханого в таємничу та нещасливу дівчину, яку зіграла Ванесса Параді, у фільмі Патріса Леконта Дівчина на мосту.

До початку 2000-х років Отей живе з актрисою Маріанн Денікур, доки не зустрічає в 2003 році корсиканську художницю і скульптора Од Амброжі, родом з Боніфачьо. Пара зазвичай проводить там частину року. Актор одружується з нею у віці 56 років в суботу, 22 липня 2006 року в Порто-Веккіо в Південній Корсиці. Свідками на весіллі стають співак Дейв та їхні друзі Максим Ле Форестьє, Крістіан Клав'є і Елі Семун.

У 2000-х роках кар'єра Отея відзначена як похмурими ролями («Суперник» Ніколь Гарсіа, «Набережна Орфевр, 36» Олів'є Маршаля, «Приховане» Міхаеля Ганеке), так і комедійними («Шафа» Франсіса Вебера, «Після вас» П'єра Сальвадорі, «Людина в двох особах» Ніколя&Бруно).

Данієль Отей визнаний одним з найкращих акторів французького кіно. 26 вересня 2009 року у нього народився син Заш, третя дитина актора і перша для Од Амброжі.

На початку 2010 року він подається в режисуру зі своїм першим повнометражним фільмом, Донька землекопа, із Сабіною Азема, Кадом Мерадом, Жаном-П'єром Даруссеном і Ніколя Дювошелем у ролях.

У 2013 році Отей був обраний членом журі основного конкурсу на Каннському кінофестивалі 2013 року.

Фільмографія

Акторська

• • 1974 : Агресія (L'Agression) Жерара Піре: Наречений Наташі
  • 1975 : Увага, очі! (Attention les yeux!) Жерара Піре: Алекс
  • 1977 : Ніч в Сен-Жермен-де-Пре (La Nuit de Saint-Germain-des-Prés) Боба Свема: Ремі
  • 1977 : Пан тато (Monsieur Papa) Філіпа Моньє: Деде
  • 1977 : Осквернена любов (L'Amour violé) Янніка Бельона: Данієль
  • 1978 : Героям не холодно в вуха (Les héros n'ont pas froid aux oreilles) Шарля Неме: Жан-Бернар Морель
  • 1979 : За нас двох (À nous deux) Клода Лелюша: хуліган
  • 1979 : Дурний, але дисциплінований (Bête mais discipliné) Клода Зіді: Ален
  • 1979 : Телепні (Les Sous-doués) Клода Зіді: Бебель
  • 1980 : Банкірша (La Banquière) Франсіса Жіро: Дюкло
  • 1980 : Клара і симпатяги (Clara et les chics types) Жака Моне: Мікі
  • 1981 : Чоловіки надають перевагу повненьким (Les Hommes préfèrent les grosses) Жана-Марі Пуаре: Жан-Ів
  • 1981 : Телепні на канікулах (Les Sous-doués en vacances) Клода Зіді: Бебель
  • 1981 : Ти заважаєш усім спати (T'empêches tout le monde de dormir) Жерара Лозьє: Ів
  • 1982 : Мільйон — не гроші (Pour 100 briques t'as plus rien…) Едуарда Молінаро: Сем
  • 1982 : Нехай ті, у кого висока зарплата, піднімуть руку! (Que les gros salaires lèvent le doigt!) Дені Граньє-Дефера: Жан-Батист Люме
  • 1982 : Індикатор (L'Indic) Сержа Лероя: Бертран
  • 1983 : Маленький дурень (P'tit con) Жерара Лозьє: Жано
  • 1983 : Хижаки (Les Fauves) Жана-Луї Данієля: Крістофер «Берг» Берхем
  • 1984 : Арбалет (L'Arbalète) Серджо Ґоббі: інспектор Вінсент
  • 1984 : Палац (Palace) Едуарда Молінаро: Люсьєн Морланд
  • 1984 : Таємна любов (L'Amour en douce) Едуарда Молінаро: Марк Дельмас
  • 1986 : Жан де Флоретт (Jean de Florette) Клода Беррі: Юголен
  • 1986 : Манон з джерела (Manon des sources) Клода Беррі: Юголен
  • 1986 : Бовдур (Le Paltoquet) Мішеля Девіля: журналіст
  • 1987 : Декілька днів зі мною (Quelques jours avec moi) Клода Соте: Марсьяль Паск'є
  • 1988 : Ромуальд і Джульєтта (Romuald et Juliette) Колін Серро: Ромуальд Блінде
  • 1990 : Ласенер (Lacenaire) Франсуа Жіро: П'єр-Франсуа Ласенер
  • 1991 : Моє життя — пекло (Ma vie est un enfer) Жозіан Баласко: Абарґадон
  • 1991 : Зимове серце (Un cœur en hiver) Клода Соте: Стефан
  • 1992 : Улюблена пора року (Ma saison préférée) Андре Тешіне: Антуан
  • 1993 : Королева Марго (La Reine Margot) Патріса Шеро: Генріх Наваррський
  • 1994 : Розлучення (La Séparation) Крістіана Вінсента: П'єр
  • 1995 : Француженка (Une femme française) Режиса Варньє: Луї
  • 1995 : Сто і одна ніч Сімона Сінема (Les Cent et Une Nuits de Simon Cinéma) Аньєс Варда (просто поява на фестивалі в Каннах)
  • 1995 : Злодії (Les Voleurs) Андре Тешіне: Алекс
  • 1995 : Вияв несвідомого (Passage à l'acte) Франсуа Жіро: Антуан Рів'єр
  • 1996 : Восьмий день (Le Huitième Jour) Жако Ван Дормаеля: Гаррі
  • 1996 : Люсі Обрак (Lucie Aubrac) Клода Беррі: Реймонд
  • 1996 : Перейра стверджує (Pereira prétend) Роберто Фаенци: доктор Кардозо
  • 1997 : Горбань (Le Bossu) Філіпа де Брока: Лаґардер/горбань
  • 1998 : Складне становище (Mauvaise Passe) Мішеля Блана: П'єр
  • 1998 : Дівчина на мосту (La Fille sur le pont) Патріса Леконта: Ґабор
  • 1999 : Блудний син (The Lost Son) Кріса Менгеса: Ксав'є Ломбард
  • 1999 : Вдова з Сен-П'єра (La Veuve de Saint-Pierre) Патріса Леконта: Жан
  • 1999 : Шафа (Le Placard) Франсіса Вебера: Франсуа Піньйон
  • 2000 : Сад (Sade) Бенуа Жако: маркіз де Сад
  • 2001 : Людська глупота (La Folie des hommes) Ренцо Мартінеллі: Альберіко Б'ядене
  • 2001 : Хамелеон (Le Placard)
  • 2002 : Суперник (L'Adversaire) Ніколь Гарсіа: Жан-Марк Фор
  • 2003 : Дрібні рани (Petites coupures) Паскаля Боніцера: Бруно
  • 2003 : Зустріч з драконом (Rencontre avec le dragon) Елен Анжель: Гійом де Монтобан, так званий Червоний Дракон
  • 2003 : Після вас (Après vous) П'єра Сальвадорі: Антуан Лету
  • 2004 : Наші друзі копи (Nos amis les flics) Боба Свема: Туссан
  • 2004 : Набережна Орфевр, 36 (36 quai des orfèvres) Олів'є Маршаля: Лео Врінкс
  • 2004 : Ціна бажання (Le Prix du désir) Роберто Андо: Данієль
  • 2005 : Один залишається, другий іде (L'Un reste, l'autre part) Клода Беррі: Данієль
  • 2005 : Приховане (Caché) Міхаеля Ганеке: Жорж Лоран
  • 2005 : Малювати чи кохатися (Peindre ou faire l'amour) Арно і Жан-Марі Лар'є: Вільям Лассер
  • 2006 : Дублер (La doublure) Франсіса Вебера: П'єр Левассер
  • 2006 : Сердечна згода (L'Entente Cordiale) Венсана де Брю: Жан-П'єр Муандро
  • 2006 : Мій найкращий друг (Mon meilleur ami) Патріса Леконта: Франсуа Кост
  • 2006 : Н (я і Наполеон) (Napoléon (et moi)) Паоло Вірці: Наполеон Бонапарт
  • 2007 : Гість (L'invité) Лорана Буніка, за однойменною п'єсою Давіда Фарао: Жерар
  • 2007 : Розмови з моїм садівником (Dialogue avec mon jardinier) Жана Бекера: художник на прізвисько Дюпенсо Le peintre dit Dupinceau
  • 2007 : Друге дихання (Le Deuxième Souffle) Алена Корно: Ґюстав «Ґю» Мінда
  • 2008 : MR-73 (MR-73) Олів'є Маршаля: Шнайдер
  • 2008 : П'ятнадцять з половиною років (15 ans et demi) Тома Сорйо і Франсуа Дезанья: Філіп Ле Талек
  • 2008 : Нас двоє (La Personne aux deux personnes) Ніколя&Бруно: Жан-Крістіан Раню
  • 2009 : Я її любив (Je l'aimais) Забу Брайтман: П'єр
  • 2010 : Послуга за послугу (Donnant, donnant) Ізабель Мерґо: Констан
  • 2011 : Донька землекопа (La Fille du puisatier) Данієля Отея: Паскаль Аморетті
  • 2011 : Випити море (La mer à boire) Жака Мейо: Жорж П'єре
  • 2012 : Вартовий (Le Guetteur) Мікеле Плачідо
  • 2012 : Жаппелю (Jappeloup) Крістіана Дюґея
  • 2013 : Маріус (Marius) Данієля Отея: Сезар Олів'є
  • 2013 : Фанні (Fanny) Данієля Отея: Сезар Олів'є
  • 2017 : Блискучий (Le Brio) Івана Атталя: П'єр Мазард
  • 2019 : Кафе бажань

Режисерська

• • 2011 : Донька землекопа (фр. La Fille du puisatier)
  • 2013 : Маріус (фр. Marius)
  • 2013 : Фанні (фр. Fanny)

Посилання

• Його пісні [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]