Дактилоскопія

Дактилоскопі́я — розділ криміналістики, який займається дослідженням конфігурації папілярних ліній на пучках пальців рук із метою встановлення ідентичності. Метод ідентифікації людей за відбитками пальців (в т.ч. по слідах пальців рук), заснований на унікальності малюнка шкіри. Широко застосовується в криміналістиці. Заснований на ідеях англійця Вільяма Джеймса Гершеля, що висунув в 1877 році гіпотезу про незмінність папілярного малюнка долонних поверхонь шкіри людини. Ця гіпотеза стала результатом довгих досліджень автора, що служив поліцейським чиновником в Індії.

Відбиток пальця на папері

Відомо, що ідея про унікальність відбитків пальців існувала в Китаї і Японії ще в VII ст. н. е. Однак, незважаючи на широке практичне використання, припущення про унікальність відбитків не має достатнього наукового обґрунтування, а для методу ідентифікації за відбитками немає оцінки достовірності (на практиці приймається за 100%).

Дактилоскопія в криміналістиці

Англійський антрополог Френсіс Гальтон домігся введення дактилоскопії як метод реєстрації кримінальних злочинців в Англії в 1895 році. 13 вересня 1902 р. у Великій Британії відбитки пальців з місця злочину вперше використані як доказ провини по відношенню до затриманого Гаррі Джексона.
18 квітня 1902 - перше застосування в Данії дактилоскопії для впізнання злочинця. Різні країни світу вводили у себе дактилоскопічні методи протягом наступних півтора-двох десятиліть. Однією з останніх була Франція.
В Київській розшуковій поліції впровадженням дактилоскопічних методів займався Рудий Георгій Михайлович, начальник київського розшуку.

Див. також

• Еджеоскопія

Література

• Дактилоскопічні дослідження : Навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Шведова. – К. : КНТ, 2010. – 208 c.

Посилання

• Дактилоскопія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Дактилоскопічна плівка [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Де вперше почали використовувати відбитки пальців для ідентифікації особи^{[недоступне посилання з липня 2019]}