Давидко Люся Степанівна
Люся Степанівна Давидко (до шлюбу Жаховська; нар. 18 листопада 1948, м. Тернопіль) — українська акторка. Народна артистка України (2001).
| Люся Степанівна Давидко | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Люся Степанівна Давидко | |||||
| Народилася |
18 листопада 1948 (75 років) м. Тернопіль | |||||
| Національність | українка | |||||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||||
| Діяльність | актриса | |||||
| Роки діяльності | 1965—донині | |||||
| Провідні ролі | Тетяна, Рахіра, Мавка, Роксолана, Гертруда | |||||
| Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
|
| ||||||
Життєпис ред.
Народилася 18 листопада 1948 року у Тернополі в сім'ї робітника. У школі виступала в драмгуртку, читала поезії на олімпіадах, мріяла стати артисткою.
У 1964 році вступила на навчання до театральної студії при Тернопільському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. Тут слухала курс акторської майстерності в Раїси Степаненко, на студійній сцені успішно зіграла роль Марусі («Дай серцю волю, заведе в неволю») і Анісії («Влада темряви»). Після закінчення студії в 1965 році прийнята до акторського складу театру. Відточувала майстерність під керівництвом режисерів Ярослава Геляса, Руслана Степаненко, Бориса Головатюка.[1]
Одружена зльністьом Тадеєм Давидком.
Театральна діяльність ред.
Від 1965 року й донині працює акторкою Тернопільського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. За весь час на сцені цього театру зіграла понад 120 різнопланових ролей (в основному драматичних та гострохарактерних героїнь), серед яких:
- Тетяна, Рахіра («У неділю рано зілля копала», «Земля» за Ольгою Кобилянською);
- Софія, Варка («Безталанна», «Наймичка» Івана Карпенка-Карого);
- Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки);
- Стеха («Назар Стодоля» Тараса Шевченка);
- Валерія («Моя професія — сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі й Ренцо Тарабузі);
- Роксолана («Роксолана» за Павлом Загребельним);
- Гертруда («Гамлет» Вільяма Шекспіра);
- Кезонія («Калігула» Альбера Камю);
- Хелен («Гуцулка Ксеня» Ярослава Барнича);
- Жаннет Фішнр, Елейн Навазіо, Боббі Мітчел («Останній палко закоханий» за Нілом Саймоном);
- Наташа («Шлях сина» за Олексієм Корниенком);
- Інга («Чотири хрести на сонці» за Анатолієм Делендиком);
- Орися («Циганка Аза» Михайла Старицького);
- Наташа («Пам'ять серця» за Олександром Корнійчуком);
- Німфа («Лісова пісня» за Лесею Українкою);
- Зубержат («У ніч місячного затемення» за Мустаєм Каримом);
- Катря («Мати-наймичка» за Іваном Тогобочним);
- Маруся («Дай серцю волю» за Марком Кропивницьким);
- Роль в комедії «Штани» Ференца Дунаї.
Ролі в опереттах:
- Пепіта («Вільний вітер» за Ісааком Дунаєвським);
- Наташа («Чорноморці» за Миколою Лисенком).
Також зіграла епізодичну роль у кінострічці «Вишневі ночі» (1992)[2].
Нагороди ред.
- Заслужена артистка України (1980)[3];
- Народна артистка України (2001)[4].
Примітки ред.
- ↑ 18 листопада. 2008 року: 60 років від дня народження Люсі Степанівни Давидко // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2008 рік : бібліогр. покажч. Вип. 18 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Друневич ; ред. Г. Жовтко ; відп. за випуск В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. — С. ?.
- ↑ Давидко Люся Степановна. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
- ↑ Про присвоєння працівникам Тернопільського обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка почесних звань Української РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР 8 грудня 1980 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1980. — № 52. — С. 1017.
- ↑ Указ Президента України від 25 січня 2001 року № 49/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
Джерела ред.
- Дем'янова І. Давидко Люся Степанівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 458. — ISBN 966-528-197-6.
- Театральна Тернопільщина: Бібліографічний покажчик. — Т., 2001.
Література ред.
- Давидко Л. Найдорожче для мене — сім'я та професія // Медична академія. — 2001. — № 4 (лют.).
- Люся Давидко: «Найдорожче для мене — сім'я та професія» / Розмова з актрисою облдрамтеатру вів М. Шот // Урядовий кур'єр. — 2004. — 27 березня. — С. 8—9.
- Люся Давидко: «Після прем'єри…»: Розмова з актрисою облдрамтеатру // Нова Тернопільська газета. — 2003. — 19 листопада.
- Сценаріїв у своєму житті не допускаю / Розм. з актрисою облдрамтеатру Л. Давидко вела В. Гродецька // Rіа плюс. — 2004. — 28 квітня. — С. 18.
- Собуцька В. Люся Давидко: «Я запалити хочу вогники в серцях!» // Свобода. — 2003. — 22 листопада.
- Садовська Г. «Для театру — артистка золота» // Вільне життя. — 2003. — 29 листопада.
- Клос С. Люся Давидко // Тернопіль вечірній. — 2001. — 9 травня.
- Переможці ІІ Всеукраїнського фестивалю українських театрів «Прем'єри сезону»: Спеціальний приз журі за високу професійну майстерність присуджено Л. Давидко за роль няні у виставі «Ромео і Джульєтта» Тернопільського академічного театру імені Т. Г. Шевченка // Україна молода. — 2002. — 23 травня.
- Попович Ж. Гриць Драпак вітав Люсю Давидко з Чикаго: Бенефіс актриси облдрамтеатру // Тернопіль вечірній. — 2003. — 27 листопада.
- Попович Ж. «Прем'єри сезону» відзначили Люсю Давидко: Всеукраїнський фестиваль українських театрів // Тернопіль вечірній. — 2002. — 5 червня.
- Федорейко Є. Люся Давидко: «Я стрибала з воза і бігала по сцені, мов демон» // Місто. — 2004. — 24 листоп. — С. 10.
- Юхно-Лучка М. Екзотичні захоплення у домі Давидків: Про сім'ю тернопільських акторів Давидків // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 19–25 липня. — С. 10.