Гусєв Андрій Євгенович
Андрі́й Євгенович Гу́сєв (рос. Андрей Евгеньевич Гусев, 27 жовтня 1952, Москва) — російський письменник і журналіст. Головний редактор (з 1993 року) газети «Новая медицинская газета».
| Андрій Гусєв | ||||
|---|---|---|---|---|
| Андрей Евгеньевич Гусев | ||||
 Андрiй Гусєв (р. 2000) | ||||
| Ім'я при народженні | Андрій Євгенович Гусєв | |||
| Народився |
27 жовтня 1952 (71 рік) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | |||
| Діяльність | письменник, журналіст, винахідник, фізик, інженер, редактор | |||
| Alma mater | Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ» | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1990 | |||
| Жанр | проза | |||
| Magnum opus | З мандатом Хроноса і Світ за Новіковим | |||
| Нагороди |
 | |||
| Сайт: andrei-gusev.narod.ru | ||||
|
| ||||
 Гусєв Андрій Євгенович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Біографія ред.
Народився 27 жовтня 1952 року в Москві. Його батько Євген Гусєв народився в Чернігівській області України; його мати Розалінда Мальцева народилася в Москві[1].
Андрій Гусєв — випускник Московського інженерно-фізичного інституту (МІФІ), за фахом інженер-фізик. Згодом здобув медичну освіту. З 1975 по 1990 рік працював інженером, старшим інженером, науковим співробітником у московських НДІ — СНДІП, Московському НДІ рентгенорадіології, Всесоюзному НДІ комп'ютерної томографії. Має 10 авторських свідоцтв на винаходи, 23 опубліковані наукові роботи.[2]
У 1990 році Андрій Гусєв став журналістом газети «Московський комсомолець», пізніше — спеціальним кореспондентом «Російської газети» і заступником головного редактора газети «Ступені»[3][4]. З 1993 року Андрій Гусєв працює головним редактором газети «Новая медицинская газета».
У період роботи в газеті «Ступені» він видає свої перші публікації — оповідання «Квиток до Америки» (1992) і першу книгу «Презентація» (1993). Потім видаються «Пан письменник» (1994), «З мандатом Хроноса» (1995), «Російська історія» (1996), збірка — «На краю Магелланових хмар» (1998). Романи «Художник та Ерос у форматі супер», «Role plays в зрілому віці» були опубліковані в 2003 році і «Світ за Новіковим» — у 2006 році.[5]
Андрій Гусєв живе у Москві. Був двічі одружений і двічі розлучився; має двох дочок. Його хобі — бджільництво.
Бібліографія ред.
Серед написаного:
- «Презентация» (англ. “Presentation”). Сборник рассказов/ М., 1993
- «Господин сочинитель» (англ. “Mister Novelist”). Повести и рассказы/ М., 1994
- «С мандатом Хроноса» (англ. “With Chronos Permit”). Повести, кинороман/ М., 1995
- «Российская история» (англ. “The Russian Story”). Роман/ М., 1996
- «Role Plays в зрелом возрасте». Повести и рассказы/ М., 2003
- «Художник и эрос в формате супер» (англ. “The Painter & Eros”). Роман/ М., 2003 ISBN 5-85511-011-7
- «Світ за Новіковим» (англ. “The World According to Novikoff”). Роман/ М., 2006 ISBN 978-5-903321-02-5.
А також у збірках оповідання та короткі повісті: «Билет в Америку» Липецк, 1992; «Убийственное время» М., 1998, ISBN 5-8444-0995-7; «На краю Магеллановых облаков» (англ. “On the Edge of Magellanic Clouds”) М., 1998, ISBN 5-89346-012-X; «Время прозы» Рязань, 2005.
Політичні погляди ред.
Має критичні погляди на політичний та економічний курс російської влади в нульові та десяті роки[6].
Образ в художній літературі ред.
Послужив прототипом одного з головних персонажів — Андрія Лебедева, журналіста газети «Московський богомолець» — в романі «Журналюги» письменника Сергія Амана[7]. У романі того ж автора «Все буде добре — ми всі помремо»[8] зображений під власним ім'ям, як журналіст Андрій Гусєв[9][10].
Примітки ред.
- ↑ Andrei E. Gusev in Rodovid. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ Біографія Андрій Гусєв [Архівовано 9 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Всероссийский ежегодник «НА ПОРОГЕ XXI ВЕКА»: А. Е. Гусев — биография, М., «Московский Парнас», 2002 (ISBN 5-7330-052-20)
- ↑ Всероссийский ежегодник НА ПОРОГЕ XXI ВЕКА: А. Е. Гусев — биография, М., «Московский Парнас», 2006 (ISBN 5-7330-05-40-2)
- ↑ Андрій Гусєв на VIPERSON.ru. Архів оригіналу за 23 березень 2016. Процитовано 19 травень 2016.
{{cite web}}: Недійсний|url-status=no(довідка) - ↑ Чем закончится эпоха Путина [Архівовано 1 липень 2016 у Wayback Machine.] — «Ехо Москви», 11 июня 2013 г.
- ↑ Анатолий Макаров "Диалог ума и сердца" [Архівовано 27 липень 2014 у Wayback Machine.] — «Радио Культура», 19 октября 2013 г.
- ↑ Аман С. Всё будет хорошо, мы все умрём! Эротическо-героический эпос. — М.: ИД «Флюид ФриФлай», 2018. — ISBN 978-5-906827-70-8
- ↑ Героическое в натуре: о книге Сергея Амана «Всё будет хорошо, мы все умрём» [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Российская газета «НМГ», 2019 г.
- ↑ Алекс Костерев «Время и судьба Алексея Круторогова» [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.], «Союз литераторов Москвы», 2018 г.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гусєв Андрій Євгенович |
- Офіційний сайт письменника [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Editor-in-Chief of «New Medical Gazette» Andrei E. Gusev (from Moscow) [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Твори Гусєв Андрій у бібліотеці Максима Мошкова [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Твори Гусєв Андрій — Проза.ру [Архівовано 26 травня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
— блог у LiveJournal, який веде Гусєв Андрій Євгенович.
Гусєв Андрій Євгенович у соцмережі «Facebook»- Андрій Гусєв Вконтакте
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |