Вікіпедія

Густав Гауль

Густав Гауль (6 лютого 1836, Відень — 7 вересня 1888, Фордербрюль, сьогодні частина міста Медлінг) — австрійський художник-портретист та художник історичного живопису.

Густав Гауль
нім. Gustav Gaul

Народження 6 лютого 1836(1836-02-06)[1][2][3]
Відень, Австрійська імперія[1]
Смерть 7 вересня 1888(1888-09-07)[1][2][3] (52 роки)
  Медлінг, Нижня Австрія, Австро-Угорщина
Поховання Hinterbrühl Cemeteryd
Країна  Австрія
Жанр портрет
Навчання Віденська академія мистецтв
Діяльність художник
Батько Franz Gauld
Брати, сестри Franz Gauld
Роботи в колекції галерея Бельведер і Музей історії мистецтв
CMNS: Густав Гауль у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Густав Гауль: Портрет прими-балерини Берти Лінди (дружини художника Ганса Макарта), 1883 р.

Густав Гауль був старшим сином художника Франца Гауля; його молодшим братом був художник Франц Ксавер Гауль. Густав Гауль здобув першу освіту від свого батька; пізніше Гауль був студентом академії образотворчих мистецтв у своєму рідному місті. Його вчителями були Роберт Тер (акварель) і Карл Рал (історичний живопис).

Через п'ять років Гауль покинув художню академію. Він вирушив на навчання до північної Італії, а пізніше провів кілька тижнів у Дрездені, щоб вивчати венеційців. У 1855 році Гауля запросили представити деякі зі своїх картин (деякі роботи за Рембрандтом ван Рейном і Пітером Паулем Рубенсом) на Всесвітній виставці 1855 року в Парижі.

Пізніше він здійснив декілька навчальних поїздок по Франції та Нідерландах, звідки він привіз багато пейзажних замальовок, які час від часу зустрічалися на його історичних картинах.

Однією з найбільших його робіт на замовлення стало оформлення залу палацу Тодеско у Відні. На замовлення банкіра Едуарда фон Тодеско Гауль написав темперою стелю, що зображує процесію Вакха та сцени з міфу про Амура, Психіку та Венеру.

Густав Гауль помер у віці 52 років 7 вересня 1888 року у Фордербрюлі[4] або в Гінтербрюлі[5], де знаходиться його могила, в якій згодом був похований і його брат і яка лише через деякий час була перетворена на почесну могилу.

Стиль ред.

Гаулю знадобилося багато часу, щоб знайти свій власний стиль; тривалий час він був під впливом стилю свого учителя Карла Ралома. У його жанрових творах є звернення до французьких зразків, які він розкривав у кольорах. На його портретах можна знайти багатьох важливих діячів віденського Бургтеатру.

У 1957 році у 23 районі Відня Лізінг на його честь було названо вулицю Гаульгассе (нім. Gaulgasse).

Твори (частково) ред.

  • Генріх Аншуц. Портрет
  • Джозеф Гіртл. Портрет
  • Йосиф Левинський. Портрет
  • Софі Шредер. Портрет
  • Адольф фон Зоннеталь. Портрет
  • Луї Шпор. Портрет
  • Шарлотта Волтерс. Портрет

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11646724X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Gustav Gaul
  3. ↑ а б Gustav Gaul // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2017. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00071507
  4. ↑ Адреса Брюлерштрассе, 71, що знаходиться на межі міста. Процитовано 17 березня 2018.
  5. ↑ Густав Гауль: помер. Преса, 7 вересня 1888 р., стор. 14 (онлайн на ANNO).

Література ред.

  • Герберт Фродль: Гауль, Густав. у книзі: Загальний художній словник. Образотворчі художники всіх часів і народів. Т. 50, Саур, Мюнхен та інші. 2006, С. 231, ISBN 3-598-22790-6.
  • Гауль Густав в: Австрійський біографічний лексикон 1815—1950 (ÖBL). Т. 1, Видавець Австрійська Академія Наук, Відень 1957, С. 412
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Густав_Гауль&oldid=40787895