Гупалівка

село Гупалівка
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Новомосковський район
Громада	Чернеччинська сільська громада
Облікова картка	Гупалівка
Основні дані
Населення	1 347
Поштовий індекс	51110
Телефонний код	+380 5691
Географічні дані
Географічні координати	49°06′24″ пн. ш. 34°44′10″ сх. д. / 49.10667° пн. ш. 34.73611° сх. д.Координати: 49°06′24″ пн. ш. 34°44′10″ сх. д. / 49.10667° пн. ш. 34.73611° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	73 м
Водойми	р. Заплавка; озеро Козачий Лиман; канал Дніпро—Донбас
Відстань до; обласного центру	83 км
Відстань до; районного центру	27 км
Найближча залізнична станція	Бузівка
Відстань до; залізничної станції	36 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Гупалівка, вул. Центральна, 2
Сільський голова	Сільман Наталія Степанівна
Карта
	Гупалівка
	Гупалівка
Мапа
	Гупалівка у Вікісховищі

Гу́палівка — село в Україні, у Чернеччинській сільській громаді Новомосковського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 1347 осіб.

Географія ред.

Село Гупалівка розташоване на півночі області на межі з Полтавською областю. З півночі та заходу Гупалівку огинає канал Дніпро—Донбас. Через село протікає річка Заплавка. Сусідні населені пункти: села Мусієнкове і Чернеччина.

Через село проходить автошлях Т 0412.

Фізико-географічна зона — Придніпровська низовина.

Історія ред.

На території села знайдено поселення доби неоліту, скіфсько—сарматського періоду, а також кочівницькі стойбища 6—7 століть.

Село було засноване на початку 17 століття.

На час заснування у 1670-х роках Нехворощанського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, навпроти сотенного містечка Полтавського полку Нехворощі, на землях, що входили до Личківської паланки Запорозької Січі, вже існувала слобода Гупалівка.

За описом Полтавського полку (1731 р.) до маєтностей монастиря належали озеро Святе, ліси Тира, Рідкодуб, а також слободи Гупалівка й Нехворощанська Чернетчина та кілька хуторів.

До 1766 року село входило до складу Самарської паланки.

Гупаліка в 1790 р.

1770 року Гупалівка перейшла із Протовчанської (з 1766) до Орільської паланки.

1859 року в селищі налічувалось 707 дворів, де проживало 6214 мешканців, з низ 3128 чоловічо полу та 3086 жіночого. На той час в Гупалівці були: 1 православна церква, 3 ярмарки, 1 базар та 1 сільський навчальний заклад.

Станом на 1862 рік в селі проживало 6214 душ, по більшій мірі українці, налічувалось 707 дворів. Було сільське училище, щоденний базар, щороку проводилось 3 ярмарки.

1886 року в слободі, центрі Гупалівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3058 осіб, було 556 дворів, існувало волосне правління, православна церква, школа, поштова станція, бондарня, 4 магазини, відбувались 3 ярмарки на рік й базари щотижня^[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4881 особи (2415 чоловічої статі та 2466 — жіночої), з яких 4756 — православної віри^[2].

В період радянської влади у Гупалівці розташовувалась центральна садиба колгоспу ім. Ілліча.

До 2019 року адміністративний центр Гупалівської сільської ради.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1498 осіб, з яких 619 чоловіків та 879 жінок.^[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1417 осіб.^[4]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	93,02 %
російська	5,79 %
вірменська	0,89 %
молдовська	0,07 %
інші	0,23 %

Економіка ред.

«Приорілля», агрофірма, ПП.

Об'єкти соціальної сфери ред.

Школа.
Дитячий садочок.
Будинок культури.
Лікарня.

Відомі особистості ред.

В Гупалівці народився Маринич Григорій Васильович (1876—1961) — видатний український драматичний актор і співак, народний артист УРСР.

В селі похований Савченко Роман Михайлович — сержант ЗСУ, загинув у «Іловайському котлі».

Примітки ред.

↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Джерела ред.

Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 396
Сайт Магдалинівської РДА [Архівовано 10 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Література ред.

Гу́палівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.396

Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[2] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[населення_1989-3] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-4] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-5] Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]