Гудков Дмитро Ігорович
Tangkoko Nature Reserve[en] (2018)
Tangkoko Nature Reserve[en] (2018)
Tangkoko Nature Reserve[en] (2018)
Народився 23 квітня 1966(1966-04-23) (58 років)
Київ
Місце проживання Київ, Україна
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Alma mater Біологічний факультет КНУ
Галузь радіобіологія, радіоекологія, гідробіологія
Заклад Інститут гідробіології НАН України
Посада завідувач відділу водної радіоекології
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Науковий керівник Кузьменко Михайло Ілліч
Членство член-кореспондент НАН України
Відомий завдяки: дослідження у Чорнобильській зоні відчуження
Нагороди
Почесна грамота Верховної Ради України
Особ. сторінка профілі на сайті НАНУ та Інституту гідробіології НАНУ

Гудко́в Дмитро́ І́горович (англ. Dmitri Gudkov, нар. 23 квітня 1966, Київ) — український вчений у галузі радіобіології, радіоекології та гідробіології, завідувач відділу водної радіоекології Інституту гідробіології Національної академії наук України (з 2007), доктор біологічних наук (2006), професор (2020), член-кореспондент НАН України (2021).

Життєпис ред.

Народився 23 квітня 1966 р. у Києві в родині біологів Гудкова Ігоря Миколайовича та Гудкової Олени Григорівни. Онук Гудкова Миколи Федоровича. З дитинства захоплювався біологією і зоологією. У 1983 р. закінчив середню школу № 179 (з 2009 р. — гімназія) та вступив на біологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1994 р. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Водночас почав працювати на посаді старшого лаборанта у відділі популяційної екології наземних хребетних Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР під керівництвом к.б.н. (нині академіка НАН України, д.б.н., проф.) Ємельянова Ігоря Георгійовича.

Після закінчення 1-го курсу призваний до лав ЗС СРСР для проходження строкової служби (призов студентів у 1980-і роки): липень-листопад 1984 р. — Школа молодших авіаційних фахівців (в.ч. 78436), м. Дніпродзержинськ — курсант; 62-й винищувальний авіаційний полк ВПС Одеського військового округу (в.ч. 49222), аеродром Бельбек (с. Любимівка, Кримська обл.) — механік-стажер (Су-15ТМ); грудень 1984 — квітень 1986 рр. — 2-а ескадрилья 933-го винищувального авіаційного полку[ru] 11-ї дивізії ППО Київського військового округу (в.ч. 65244), аеродром Кайдаки (м. Дніпропетровськ) — механік бортових радіолокаційних засобів виявлення цілей і наведення ракет (МіГ-25П), рядовий склад. Спеціаліст 1-го класу, нагороджений нагрудним знаком «Відмінник військово-повітряних сил».

У 1986 р. після завершення служби відновився на 2-й курс біологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Курсові роботи виконував в Інституті рибного господарства ВУАСГН (керівник — К. Б. Ставровський) та Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР (керівник — к.б.н. Ю. В. Мовчан). Літні польові практики проходив на базі Канівського та Карадазького природних заповідників, Карадазької біологічної станції (1987 р.); Далекосхідного морського[ru], Уссурійського[ru], Лазовського[ru] державних природних заповідників, заповідника Кедрова Падь[ru], Тихоокеанського науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії[ru] (1988 р.).

У 1989 р. на 4-му курсі університету розпочав свої перші дослідження у галузі водної радіоекології. Переддипломну та дипломну практики проходив у відділі радіаційної і хімічної біології Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського АН УРСР (м. Севастополь) під загальним керівництвом видатного українського радіобіолога, фундатора морської радіоекології, члена-кореспондента (пізніше академіка) НАН України Полікарпова Геннадія Григоровича. У 1990 р. захистив дипломну роботу «90Sr і 137Cs у харчових ланцюгах риб Чорного моря після аварії на Чорнобильській АЕС». У цьому ж році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Зоологія і ботаніка», отримавши кваліфікацію «Біолог-зоолог хребетних, викладач біології та хімії», і почав працювати на посаді інженера у відділі прісноводної радіоекології Інституту гідробіології АН УРСР під керівництвом д.б.н., проф. Кузьменка Михайла Ілліча — засновника української школи прісноводних радіоекологів.

У 1991 р. вступив до аспірантури інституту за спеціальністю гідробіологія-радіоекологія. У 1996 р. в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук «Тритій у прісних водах України та його дія на гідробіонтів»[1] зі спеціальності «Радіобіологія» (науковий керівник — М. І. Кузьменко). Впродовж 1994—2007 рр. займав посади від молодшого до провідного наукового співробітника, заступника завідувача відділу Інституту гідробіології НАН України. У 1996—2005 рр. — голова Ради молодих дослідників інституту. Член Вченої ради інституту з 1997 р.

Брав участь у численних експедиційних дослідженнях р. Дніпро, його водосховищ та приток, а також водойм районів розташування Запорізької, Хмельницької, Рівненської та Чорнобильської атомних електростанцій. У 2003 р. присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «Гідробіологія». У 2006 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук «Радіонукліди в компонентах водних екосистем зони відчуження Чорнобильської АЕС: розподіл, міграція, дозові навантаження, біологічні ефекти»[2] зі спеціальності «Радіобіологія» (науковий консультант — М. І. Кузьменко). З 2007 р. — завідувач відділу прісноводної радіоекології (з 2008 р. — відділ водної радіоекології). У 2020 р. присвоєно вчене звання професора зі спеціальності 091 Біологія[3]. 26 травня 2021 р. обраний членом-кореспондентом НАН України[4] по Відділенню загальної біології зі спеціальності «Радіобіологія». Одружений, має сина та дочку.

Наукова діяльність ред.

Основні наукові здобутки Д. І. Гудкова пов'язані з вивченням особливостей концентрування, міграції та перерозподілу головних дозоутворювальних радіонуклідів та їх фізико-хімічних форм в абіотичних і біотичних компонентах прісноводних екосистем; аналізом формування потужності поглиненої дози для водних організмів за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел іонізуючого випромінювання; оцінкою радіаційно-індукованих цитогенетичних і соматичних порушень у гідробіонтів за умов хронічного впливу малих доз у природних водоймах та при гострому експериментальному опроміненні, а також із дослідженням відновлювальних процесів у водних екосистемах, які зазнали інтенсивного радіонуклідного забруднення.

Співпрацюючи з підприємствами Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДСП «Екоцентр», ДСП «Чорнобильська АЕС»), здійснив понад 70 експедицій у Чорнобильську зону відчуження з українськими та закордонними вченими, зокрема, в рамках спільних проектів з науковцями Великої Британії (TREE)[5][6][7] та Японії (SATREPS)[8][9][10][11][12], в ході виконання яких були отримані унікальні дані щодо радіонуклідного забруднення водних екосистем і тривалого впливу іонізуючого випромінювання на водні організми. Регулярно виступає з лекціями та доповідями на міжнародних і вітчизняних наукових зібраннях, а також у вищих навчальних закладах, зокрема, у Портсмутському університеті[en] (Велика Британія), Фукусімському університеті (Японія), Національному університеті біоресурсів і природокористування України в рамках українсько-нідерландської навчальної програми тощо. Впродовж 2007—2009, 2011—2015 рр. — професор (на умовах погодинної оплати праці) кафедри екологічної безпеки Інституту новітніх технологій Національного авіаційного університету МОН України (спецкурс «Радіаційна біологія і радіоекологія»)[13].

Є експертом МАГАТЕ у галузі водної радіоекології, членом низки міжнародних і вітчизняних наукових товариств  , а також автором та співавтором понад 650 наукових публікацій, серед яких 7 монографій, близько 170 статей у фахових виданнях, що рецензуються, 15 патентів на винаходи і корисні моделі, 2 навчальних посібника  . Під керівництвом Гудкова Д. І. захищено 3 кандидатські дисертації зі спеціальностей «Гідробіологія» та «Іхтіологія»  . Індекс Гірша у Scopus — 12 (396 цитувань за 216 документами), у Google Scholar — 16 (1066 цитувань).

Премії та нагороди ред.

Керівництво дисертаційними дослідженнями ред.

Стипендії ред.

Закінчені навчальні курси ред.

Спеціалізовані вчені, науково-технічні та конкурсні ради ред.

Членство у наукових товариствах ред.

Редакційна діяльність ред.

Експертна діяльність ред.

Найбільш вагомі публікації за 2016—2022 рр ред.

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. Тритій у прісних водах України та його дія на гідробіонтів (автореферат). earthpapers.net. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021.
  2. Радіонукліди в компонентах водних екосистем зони відчуження Чорнобильської АЕС: розподіл, міграція, дозові навантаження, біологічні ефекти (автореферат). ukrreferat.com. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021.
  3. Міністерство освіти і науки України - Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства. mon.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 8 травня 2021.
  4. НАН України — До складу Національної академії наук України обрано нових членів. 27.05.2021. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 27 травня 2021.
  5. Transfer – Exposure – Effects (TREE) | UK Centre for Ecology & Hydrology. www.ceh.ac.uk. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
  6. TRansfer - Exposure – Effects (TREE) Integrating the science needed to underpin radioactivity assessments for humans and wildlife. TREE (англ.). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  7. Transfer, exposure, effects: understanding radioactivity in the environment - Projects. www.uwe.ac.uk (брит.). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  8. 29 травня 2017 року о 10.00 у приміщенні НАН України відбудеться прес-конференція з нагоди старту п’ятирічного проекту SATREPS. mepr.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  9. Strengthening of the Environmental Radiation Control and Legislative Basis for the Environmental Remediation of Radioactively Contaminated Sites. www.jst.go.jp. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
  10. Повідомлення НАН України. Відбулася зустріч з делегацією Фукусімського університету. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  11. У зоні відчуження успішно реалізовується українсько-японський проєкт SATREPS. dazv.gov.ua. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  12. У рамках програми SATREPS Чорнобиль та Фукусіма співпрацюють для пошуку відповідей на глобальні питання. dazv.gov.ua. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  13. Гудков Дмитро Ігорович - Інститут новітніх технологій - Національний авіаційний університет МОН України. int.nau.edu.ua. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
  14. Національна академія наук України - Відділення загальної біології - Інститут гідробіології - Гудков Д. І. - Нагороди, відзнаки, конкурси. www.nas.gov.ua. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021.
  15. The Ibaraki Kasumigaura Prize winers (1999) 第2回(第8回世界湖沼会議:デンマーク、1999年)受賞論文一覧 -茨城県霞ケ浦環境科学センター. www.pref.ibaraki.jp. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  16. The Ibaraki Kasumigaura Prize winers (2007) 第5回(第12回世界湖沼会議:インド、2007年)受賞論文一覧 -茨城県霞ケ浦環境科学センター. www.pref.ibaraki.jp. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  17. Постанова Верховної Ради України про Почесну грамоту та Грамоту Верховної Ради України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  18. Постанова про Ювілейну почесну грамоту на честь 100-річчя Національної академії наук України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2021.
  19. Перелік авторефератів дисертацій, захищених в Інституті гідробіології НАН України впродовж 1953-2020 рр (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 травня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  20. Наказ Міністерства України у справах науки і технологій від 10 квітня 1998 року № 111 про стипендії Міннауки України для молодих учених. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2021.
  21. Умови та порядок проведення конкурсу на здобуття стипендій Президента України для молодих вчених | Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. www.kdpu-nt.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  22. Склад Спеціалізованої вченої ради Д 26.213.01 - Інститут гідробіології НАН України. hydrobio.kiev.ua. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  23. Склад Спеціалізованої вченої ради К 26.202.01 - Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. icbge.org.ua. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  24. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21 жовтня 2020 року № 1287 про утворення вчених рад для присудження ступеня доктора філософії та внесення змін до Складів спеціалізованих вчених рад, затверджених наказами Міністерства освіти і науки України від 18 серпня 2020 року № 1064 та від 28 вересня 2020 року № 1198 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  25. Наказ Державного агенства України з управління зоною відчуження від 23 жовтня 2019 року № 220-19 про внесення змін до складу Науково-технічної ради ДАЗВ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  26. Гідроекологічне товариство України — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  27. Редакційна колегія «Гідробіологічного журналу». www.hydrobiolog.com.ua. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  28. Begell House - Hydrobiological Journal - Editors. www.begellhouse.com. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  29. Міністерство освіти і науки України - Державна атестація наукових установ. mon.gov.ua (ua) . Процитовано 20 вересня 2021.
  30. Наказ МОН України про деякі питання щодо державної атестації наукових установ. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.