Гудак Василь Андрійович
Василь Андрійович Гудак ( 11 червня 1941, Монастирець, Журавнівський р-н, Дрогобицька обл. (нині Жидачівський р-н, Львівська обл. - 22 січня 2023) — майстер художньої кераміки, мистецтвознавець, професор (1995), викладач.
| Гудак Василь Андрійович | |
|---|---|
| Народився |
11 червня 1941 (82 роки) Монастирець, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | мистецтвознавець, кераміст |
| Alma mater | Львівська національна академія мистецтв |
| Вчене звання | кандидат мистецтвознавства і професор |
| Членство | Національна спілка художників України |
Життєпис ред.
Народився Василь Гудак 11 червня 1941 року на Львівщині в селі Монастирець.
Родина ред.
Його батько Андрій Дем’янович, загинув у боях Великої Вітчизняної війни 3 листопада 1944 року, похований на території Словаччини, а мати Меланія Василівна, працювала в колгоспі.
Навчання ред.
Ще у шкільні роки Василь захопився малюванням. Упродовж 1960–1963 років навчався у Косівському училищі прикладного мистецтва, відділ художньої кераміки[2].
Протягом 1963–1968 років начався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, відділ художньої кераміки (викладачі: Дмитро Крвавич, Володимир Овсійчук, Роман Сельський, Данило Довбошинський, Карло Звіринський, Іван Самотос, Мирон Вендзилович, Олексій Соломченко)[3]. Зеновій Флінта був керівником дипломної роботи (декоративно-монументальне панно «Сфери людської діяльності»). Завдяки викладачу П. К. Марковичу у вільний від навчання час займався пошуково-творчою роботою.
Викладацька діяльність ред.
По завершенні навчання розпочав працювати викладачем відділу художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.
У 1968 і 1969 роках був стажистом-дослідником на кафедрі художньої кераміки і скла Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. Г. Мухіної, де його порадниками буули кандидат мистецтвознавства, доцент К. М. Митрофанов та завідувач кафедри професор В. Ф. Марков.
У 1985 році на спеціалізованій раді тоді Московського вищого художньо-промислового училища (колишнє Строганівське) захистив кандидатську дисертацію «Народна кераміка Східноподільської зони Української РСР (художні особливості)», отримавши учений ступінь кандидата мистецтвознавства. Науковий керівник доктор мистецтвознавства Ю. П. Лащук.
З 1991 року доцент кафедри художньої кераміки, з 1995 року професор Львівської національної академії мистецтв.
З 2008 по 2017 роки професор кафедри декоративно-прикладного мистецтва в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника.[4]
З 2018 рроку працює в Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну викладачем спецдисциплін.
Автор близько 130 керамологічних публікацій з проблем подільського гончарства в наукових і науково-популярних періодичних виданнях і збірниках. Понад сорок років Гудак бере участь у наукових конференціях (Львів, Санкт-Петербург, Москва, Вінниця, Тернопіль, Кам’янець-Подільський, Опішня).
З 1969 року публікував матеріали про народну кераміку та мистецтво у різних виданнях. Збирач зразків народної кераміки Поділля, ілюстративного та теоретичного матеріалу.
Учасник ІІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1999), премія в номінації «Філософія глини».
Митець працює у галузях декоративної кераміки, станкового живопису, графіки, досліджує та використовує мотиви народного мистецтва.
Виставки ред.
Від 1965 року учасник обласних, республіканських, всесоюзних та зрубіжних мистецьких виставок, симпозіумів монументальної кераміки.
Персональні виставки відбулися у Львові (1992, 1995, 2001).
Твори ред.
Декоративні композиції — «Гуцул» (1968), «Будівництво» (1977), триптих «Енергія» (1989), «Карпатська сюїта» (1990), «Творіння» (2001);
декоративні кахлі — «Олень» (1974), «Народний натюрморт» (1975), «Народні розписи» (1976), «Театральні маски» (1984), «Енергія» (1989), «Цвітіння» (1993), «Місто» (1997), «Небесна симфонія», «Народні мотиви» (обидві — 2001);
декоративні тарелі — «Натюрморт із писанками» (1976), «Вогні» (1992), «Реквієм» (1993), «Дикий птах» (2000), «Неспокій» (2001);
декоративні пласти — «Є у мене топір, топір» (1979), «Гомін віків» (1986), «Відлуння віків» (1995), «Писанка-трійця» (1996), «Карби віків» (2002).
Твори Гудака зберігаються в музеях і приватних збірках України, Росії, США, у тому числі в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.
Примітки ред.
- ↑ О. М. Голубець (2006). Гудак Василь Андрійович. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29.01.22.
- ↑ Гудак Василь Андрійович. Інститут керамології. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29.01.22.
- ↑ Василь Гудак. ART.LVIV-ONLINE. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29.01.22.
- ↑ Циклова комісія спецдисциплін. Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 07.02.2022.
Література ред.
Голубець О. Львівська кераміка. – Київ: Наукова думка, 1991.