Гуго Каніц
Гуго Каніц (нім. Hugo Caanitz; 9 травня 1895, Артерн — 28 лютого 1968, Берлін) — німецький військовий лікар, доктор медицини, контрадмірал медичної служби крігсмаріне.
| Гуго Каніц | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hugo Caanitz | ||||||||||
| Народився |
9 травня 1895[1] Артерн, Landkreis Sangerhausen (Provinz Sachsen)d, Пруссія | |||||||||
| Помер |
28 лютого 1968[1] (72 роки) Берлін, НДР | |||||||||
| Діяльність | лікар, офіцер | |||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||
| Військове звання | Admiralarztd | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія ред.
Учасник Першої світової війни. З початку лютого 1922 року до кінця вересня 1923 року — помічник лікаря кадрового управління військово-морської станції «Остзе» і у військово-морському шпиталі в Кілі-Віку. Потім він перейшов в дивізіон берегової оборони, а також був у відділенні військово-морського шпиталю в Штральзунді. З 1 жовтня 1924 року — лікар 5-го дивізіону берегової оборони і ,одночасно, у військово-морському шпиталі в Піллау. З 17 вересня 1925 року — референт санітарного управління військово-морської станції «Остзе». 2 жовтня 1928 року відряджений в Берлінський університет, одночасно залишався в розпорядженні станційного лікаря військово-морської станції «Остзе». З 30 березня 1931 року — — судновий лікар на крейсері «Кенігсберг». З 28 вересня 1932 по 4 квітня 1937 року — головний лікар військово-морського шпиталю в Кілі-Віку, одночасно з 10 квітня 1934 по 30 вересня 1937 року — старшим лікарем військово-морського училища в Кілі і училища корабельної артилерії, з 1 жовтня 1936 по 17 жовтня 1937 року — референт санітарного управління Балтійського моря, з 4 квітня по 17 жовтня 1937 року — штабу військово-морської станції «Остзе»
З 18 жовтня 1937 по 14 січня 1940 року — офіцер штабу санітарного управління Балтійського моря. З 14 січня 1940 року — начальник медично-наукового відділу ОКМ і Медичного управління ВМС. З 9 лютого 1944 року і до кінця війни — головний лікар військово-морського шпиталю в Штральзунді. Після війни потрапив в радянський полон. 2 жовтня 1953 року звільнений.
Навесні 1956 року Каніц почав допитувати колишніх співробітників медичної служби на тему шпитальних кораблів, оскільки хотів видати про це книгу. До кінця життя він зміг зібрати велику кількість інформації[2][3], яку пізніше використали його колеги, наприклад Гартмут Нельдеке[4][5]. Пізніше працював офтальмологом в Берліні-Далемі[6], був членом Німецького офтальмологічного товариства[7].
Сім'я ред.
В 1929 році одружився з лікарем Ельфрідою Штіллер (1897).
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
- Почесний знак Німецького Червоного Хреста
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Бібліографія ред.
- Vom Wesen der angeborenen Farbensinnstörungen und ihrer praktischen Bedeutung für Marine, Eisenbahn und Luftfahrt. In: Deutsche Medizinische Wehrschrift, 61, Mittler &Sohn, 1935, S. 306–311.
- Zur totalen Farbenblindheit. In: Der deutsche Militärarzt, 2, 1937, S. 125–128.
- gemeinsam mit Ernst Heinsius: Kurze Wertung der Untersuchungsergebnisse mit den neuen Stilling-Hertelschen Farbenproben zur Prüfung des Farbensinnes. In: Der deutsche Militärarzt, 4, 1939, S. 496–497.
- Manuskript: Aufgaben, Leistungen und Schicksale der deutschen Lazarettschiffe und Verwundetentransportschiffe des Zweiten Weltkrieges 1939–1945. 1963[4]
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Catalog of the German National Library
- ↑ Marine-rundschau (нім.). E. S. Mittler. 1979.
- ↑ Bauer, Werner (1958). Geschichte des Marinesanitätswesens bis 1945 (нім.). E. S. Mittler.
- ↑ а б Nöldeke, Hartmut; Hartmann, Volker (1999). Der Sanitätsdienst in der deutschen Flotte im Zweiten Weltkrieg: Leichte Seestreitkräfte (нім.). E.S. Mittler. ISBN 978-3-8132-0589-3.
- ↑ Hartmann, Volker; Nöldeke, Hartmut (2010). Verwundetentransport über See: deutsche Lazarett- und Verwundetentransportschiffe im Zweiten Weltkrieg (нім.). Verlag Dr. Dieter Winkler. ISBN 978-3-89911-142-2.
- ↑ Ärztinnen im Kaiserreich. geschichte.charite.de. Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Wagenmann, A. (8 березня 2013). Bericht über die Einundfünfzigste Zusammenkunft der Deutschen Ophthalmologischen Gesellschaft: In Heidelberg 1936 (нім.). Springer-Verlag. ISBN 978-3-642-92368-5.