Грицишин Віталій Зіновійович
Віта́лій Зіно́війович Грици́шин (нар. 21 липня 1982 року, м. Павлоград, Дніпропетровська область — 5 вересня 2020 року, смт Верхньоторецьке, Ясинуватський район, Донецька область) — старший солдат 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені Гетьмана Івана Мазепи Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Віталій Зіновійович Грицишин | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
21 липня 1982 Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
5 вересня 2020 (38 років) Верхньоторецьке, Очеретинська селищна територіальна громада, Покровський район, Донецька область, Україна (підрив на вибуховому пристрої) | |
| Поховання | Павлоград | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015—2020 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Із життєпису ред.
Народився 12 липня 1982 року в Павлограді, закінчив Павлоградську середню школу № 17[1].
Мобілізований на військову службу в 2015 році, служив у 93-й окремій механізованій бригаді. Після завершення служби, в 2016 році, підписав контракт зі Збройними силами України[2].
Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей від 2015 року.
Загинув 5 вересня 2020 року біля смт Верхньоторецьке внаслідок вибуху на мінному полі ворога під час гасіння пожежі. Разом з Грицишиним загинув старший сержант цього ж підрозділу Володимир Хоменко. Військовослужбовці залишились відрізані вогнем від основних сил в, так званій, «сірій зоні».
Похований 8 вересня 2020 року в Павлограді, на Єврейському цвинтарі. Прощання відбулось на подвір'ї Будинку культури ветеранів[3]. Залишились батьки, брат, дружина та син[4].
Нагороди та відзнаки ред.
- 6 грудня 2020 року, Указом Президента України №537/2020, — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Загиблого під час гасіння пожежі на Донбасі воїна Віталія Грицишина поховають 8 вересня в Павлограді. https://censor.net/. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
- ↑ Війна, якої «немає»: історії та фото Героїв, що загинули на Донбасі у вересні. https://plus.obozrevatel.com/. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
- ↑ Загиблого під час гасіння пожежі на Донбасі воїна 54-ї ОМБ Віталія Грицишина поховали в Павлограді. https://censor.net/. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
- ↑ Втрати вересня. У перший місяць осені на Донбасі загинули п’ятеро захисників України. https://tyzhden.ua/. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
- ↑ Указ Президента України №537/2020 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України". Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |