Гостомисл
Гостоми́сл Буриво́йович — легендарний новгородський (?) старійшина (князь/посадник?) із роду Словена, який володарював до приходу варягів. Дід Рюрика.
| Гостомисл | |
|---|---|
 | |
| Князь | |
| Початок правління: | ? |
| Кінець правління: | 859 |
|
| |
| Попередник: | Буривой |
| Наступник: | Рюрик |
|
| |
| Дата народження: | невідомо |
| Місце народження: | Ільмень |
| Країна: | новгородський(?) |
| Дата смерті: | 859 |
| Місце смерті: | Великий Новгород |
| Поховання | Великий Новгород |
| Діти: | донька Умила |
| Династія: | Словени |
| Батько: | Буривой |
Відомості та гіпотези ред.
Найповніша інформація стосовно Гостомисла містилася, згідно з писаннями Василя Татищева, у використаному ним Якимівському літописі, який нині датують XVII—XVIII ст. У примітках до тексту Борис Рибаков з цього приводу зазначав:
|
Сліди якихось неясних генеалогічних пригадувань містяться у відомих новгородських легендах про Гостомисла, сина Буривоя. Та обставина, що вони були записані на п'ять століть пізніше київських легенд, відразу поставило їх у ряд із власними домислами істориків XVI—XVII ст., але, імовірно, відоме історичне зерно міститься все-таки в цих легендах. Візьмемо за основу текст відомої Іоакимівського літопису: головний герой легенди новгородський князь Гостомисл, переможець варягів, був останнім представником династії словенських князів, після смерті його став княжити варяг Рюрик… | 
|
Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиблого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йому значення сна: від сина Умили продовжиться княжіння його.
В основному тексті Татищевської «Історії» говориться: «Приходили варяги через море данини заради до словен у Великий ґрад. Слов'яни ж і русь, відмовивши, не дали їм данини. Тоді вмер словенський князь Гостомисл без спадкоємця. І почали люди самі собою володіти, але не було серед них справедливості; повстав рід на рід, були міжусобиці, воювали один на одного, самі себе більш, ніж вороги, розоряли. Це бачачи, старійшини землі, зібравши від словен, русі, чудь, кривичів і інших місць, міркували, що земля Руська хоча велика і рясна, але без князя розпорядку і справедливості немає; тому потрібно обрати князя, який би усім володів і керував. І погодившись, за заповітом Гостомисловим, обрали князя від варяг…»
Джерела ред.
- Софонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх.
- Хронограф редакции 1512 года // Полное собрание русских летописей. — Т. 22. — Спб., 1911. — С. 345. (рос.)
- Татищев В. Н. История Российская… — Т. 2. — С. 32-33. (рос.)
- Рыбаков Б. А. Древняя Русь… — C. 37-38. (рос.)
- Густинская летопись… — С. 235. (рос.)
Посилання ред.
- Синопсис Київський (1674) [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Овчаров Виталий, «Гостомысл» [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)