Го́рст (від нім. Horst — гніздо) — у фізичній географії та геології горст — тектонічна форма порушення залягання гірських порід, різко піднята над навколишньою місцевістю по вертикальних або крутопохилих тектонічних розломах (скидах) до декількох сотень і тисяч метрів у висоту, довжиною в тисячі кілометрів при ширині в десятки кілометрів з крутими схилами ділянка земної кори.

Схематичний геологічний розріз простого горсту. Цифри: 1 — грабени; 2 — горст

Етимологія та історія ред.

Слово Horst німецькою означає «маса» або «купа» і вперше термін використано в геологічному значенні в 1883 році австрійським геологом Едуардом Зюссом (1831–1914) у книзі «Обличчя Землі».[1][2]

Загальний опис ред.

Горст є переважно видовженою, відносно піднятою ділянкою земної кори, яка обмежена опущеними по лініях скидами. Горст досягає в поперечнику десятків км. Амплітуда переміщення може скласти декілька тисяч м. Горст зазвичай утворюється внаслідок активного підняття[3].

Така тектонічна форма трапляється також на поверхні супутників планет[4].

Горсти зазвичай зустрічаються разом із грабенами. Поки горст піднімається або залишається нерухомим, грабени з обох боків опускаються.[5] Це часто спричинено силами розтягування, які розривають кору. Горсти можуть обумовлювати утворення плато, гір або хребтів по обидві сторони долини.[6][6].

Геоморфологічно горсти можуть мати як симетричні, так і асиметричні поперечні перерізи. Якщо звичайні розломи з обох боків мають подібну геометрію і рухаються з однаковою швидкістю, горст, ймовірно, буде симетричним і приблизно плоским зверху. Якщо розломи з обох сторін мають різні швидкості вертикального руху, вершина горста, швидше за все, буде нахилена, а весь профіль буде асиметричним. Ерозія також відіграє важливу роль у тому, наскільки симетричним горст виглядає в поперечному перерізі.

Горсти можуть утворювати структурні нафтові пастки.[7] У багатьох рифтових басейнах по всьому світу переважна більшість виявлених вуглеводнів знаходиться в пастках, пов’язаних з горстами.

Різновиди ред.

Виділяється кілька видів горстів за низкою ознак:

  • За розташуванням щодо порід:
    • Поздовжній горст — простягання горста близьке до простягання гірських порід, що складають його, осі складчастої структури.
    • Поперечний горст — простягання горста приблизно перпендикулярне до простягання порід, осей складок.
  • За поверхнею:
    • Похилий (косий, моноклінальний) горст — поверхню горста на всій своїй площі характеризує нахил в один бік.
    • Односторонній горст — похилий горст, обмежений скидами або скидами з одного боку.
    • Клиноподібний горст — звужується донизу.
  • За границями:
    • Простий горст — обмежений з кожного боку одним скидом.
    • Складний (ступінчастий) горст — обмежений з однієї або обох сторін серією скидів і який ступінчасто знижується до суміжних опущених ділянок.
  • За властивостями порід:
    • Столовий горст — складові породи не зім'яті в складки.
    • Складчастий горст — пласти горста зім'яті в складки.
  • За розмірами — від мезо- до макроформ.

Приклади ред.

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. horst. Etymonline. 
  2. Suess, Edward (1904). The Face of the Earth (англ.). Переклад: Sollas, Hertha B C. Clarendon Press. 
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  4. Горст // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 117. — ISBN 966-613-263-X.
  5.   Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанніHugh Chisholm, ред. (1911). Horst. // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 13 (Cambridge University Press): 740.  (англ.)
  6. а б Horst and Graben. National Park Service. 22 квітня 2020. 
  7. Hydrocarbon Traps. Geology In (англ.). 5 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2021. 

Посилання ред.