Городники

Горо́дники — категорія феодально залежних селян в Україні у XIV—XIX століттях.

Вперше згадуються в документах кінця XIV століття. Були власниками присадибних ділянок (городів) і відбували шляхті пішу панщину. Наймитували у заможних селян або наймалися на строкову роботу до купців, багатих чумаків, цехових майстрів тощо.

Становлячи значну частину сільської бідноти, городники брали участь у селянсько-козацьких повстаннях XVI—XVII століть, у гайдамацькому русі XVII століття проти польсько-шляхетського гніту, в селянських виступах проти поміщиків у 1-й половині XIX століття.

Після селянської реформи 1861 року переважна більшість городників дістала дарчі наділи.

Джерела

• Гуржій О. І. Городники [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 171. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях (від найдавніших часів до Хмельниччини): навчальний посібник-коментарі / Л. І. Гайдай — Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2000. — 436 с. — ISBN 966-7294-41-2.
• Городники // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — С. 118.