Горлач Леонід Никифорович
Леоні́д Ники́форович Го́рлач (Ковале́нко) (4 квітня 1941, Ріпки) — український поет. Лауреат Шевченківської премії 2013 року за збірку поезій «Знак розбитого ярма»[2].
Життєпис ред.
Народився 4 квітня 1941 в містечку Ріпки на Чернігівщині. Дитинство минуло в селі Червоний Колодязь Ніжинського району.
Закінчив Ніжинський педагогічний інститут.
Працював у пресі, в апараті Національної спілки письменників України, обіймав посаду директора Бюро пропаганди художньої літератури. Учасник установчих зборів товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві. Головний редактор земляцької газети «Отчий поріг».
Творчість ред.
Автор приблизно п'ятдесяти книг поезії, прози, публіцистики, критики, дитячих творів.
Основний жанр — поезія, серед якої шість романів у віршах про українську історію.
Поетичні збірки ред.
- «Сонце в зіницях»,
- «Танок дощу»,
- «Четвертий вимір»,
- «Світовид»,
- «На відстані душі»,
- «Десант у квітень»,
- «Знак розбитого ярма»
Історичні поеми та романи ред.
- «Ніч у Вишгороді» — історична поема,
- «Слов'янський острів» — історичний роман,
- «Чисте поле» — історичний роман у віршах,
- «Перст Аскольда» — роман у віршах,
- «Руїна (або життя і трагедія Івана Мазепи)» (2004) — історичний роман у віршах
Книжки для дітей ред.
- «Зелений букварик»,
- «Чумацький шлях»,
- «Дивна мандрівка»
Повісті ред.
- «Буран»,
- «Золота пора»
Літературно-критичні нариси ред.
- «Платон Воронько»,
- «Павло Усенко»
Документальні повісті-репортажі ред.
- «Магистраль века»,
- «От Днепра до Амура»,
- «Дальневосточное кольцо» (у співавторстві з С. Тельнюком),
- «Прима грацій».
Відзнаки ред.
Нагороджений:
- Почесною грамотою Президії Верховної Ради Грузинської РСР,
- медалями «За трудову доблесть» та «За будівництво Байкало-Амурської магістралі».
- медаллю «Івана Мазепи» (2016).[3]
- Делегат XXI з'їзду комсомолу України.
- Лауреат
- Національна премія України імені Тараса Шевченка 2013 року за збірку поезій «Знак розбитого ярма»;
- Республіканської премії ім. М. Островського;
- Міжнародної премії Фундації доктора М. Дем'яніва «Свобода і мир для України»;
- Всеукраїнської премії ім. Нечуя-Левицького, ім. М.Коцюбинського;
- Міжнародної премії ім. Г. Сковороди, В. Винниченка;
- Премія журналу «Дніпро» ім. А. Малишка;
- Премія імені Пантелеймона Куліша[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑
У передмові до збірки літературний критик Михайло Слабошпицький, підсумовуючи творчий шлях письменника у літературі, зазначив: 
Як на мене, то саме книжки Леоніда Горлача дають вдячний матеріал для спостереження про те, як послідовно усвідомлює поезія весь драматизм людського існування 
- ↑ Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано Квітень 18, 2016.
- ↑ Ігор Павлюк (28 грудня 2016). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2017 рік. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 травня 2021.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Горлач Леонід Никифорович |
- Національна спілка письменників України. Письменницький довідник [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека[недоступне посилання з квітня 2019]