Горес Бебкок

Горес Велкам Бебкок (англ. Horace Welcome Babcock; 13 вересня 1912 — 29 серпня 2003) — американський астроном, член Національної АН США (1954). Син Г. Д. Бебкока.

Горес Бебкок
Народився	13 вересня 1912(1912-09-13)[…] Пасадіна, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Помер	29 серпня 2003(2003-08-29) (90 років) Санта-Барбара, США
Країна	США
Діяльність	астроном
Alma mater	Каліфорнійський технологічний інститут Університет Каліфорнії (Берклі) Університет Південної Каліфорнії
Галузь	астрономія
Заклад	Обсерваторія Маунт-Вілсон Каліфорнійський технологічний інститут Паломарська обсерваторія
Членство	Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство Американське астрономічне товариство Національна академія наук США
Нагороди	медаль Генрі Дрейпера (1957) медаль Еддінгтона (1958) медаль Кетрін Брюс (1969) Член Американської академії мистецтв і наук (1959) George Ellery Hale Prized (1992) Rank Prized

Життєпис

Родився в Пасадені (штат Каліфорнія). У 1934 році закінчив Каліфорнійський технологічний інститут, продовжував освіту в Каліфорнійському університеті в Берклі. У 1938—1939 роках працював у Лікській обсерваторії, в 1939—1941 роках — в обсерваторії Мак-Доналд. У роки другої світової війни займався дослідженнями з військової тематики в Массачусетському і Каліфорнійському технологічних інститутах. З 1946 року працював в обсерваторіях Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар (у 1964—1978 роках — їхній директор). З 1978 року — почесний співробітник обсерваторії Маунт-Вілсон.

Науковий доробок

Основні наукові роботи присвячені вивченню галактик і магнітних полів Сонця і зірок. У 1946 році вперше виявив магнітне поле у зірок, змірявши за допомогою створеного ним аналізатора зеєманівське розщеплювання ліній у спектрі зірки 78 Деви; незабаром знайшов, що багато пекулярних A-зірок мають сильні магнітні поля, зміни яких корелюють із спектральними змінами. У 1950 році відкрив магнітне поле у M-гіганта, в 1955 — у змінної зірки RR Ліри. У 1958 році опублікував каталог зірок, що володіють магнітними полями.

У 1952 спільно з Г. Д. Бебкоком винайшов і виготовив сонячний магнітограф — прилад для детальної реєстрації магнітних полів на поверхні Сонця; спільно з Г. Д. Бебкоком почав регулярне картографування сонячних магнітних полів. Запропонував гіпотезу, що пояснює утворення сонячних плям і їхні магнітні властивості. Згідно з цією гіпотезою силові лінії загального магнітного поля Сонця закручуються унаслідок нерівномірності обертання Сонця і тоді, коли це тороїдальне поле виноситься на поверхню висхідними потоками речовини, у фотосфері в місцях виходу силових ліній утворюються плями.

Досліджував обертання галактики Андромеди і показав в 1938 році, що її спіральні рукави волочаться (відстають в обертанні від ядра), вивчав яскравість нічного неба і міжзоряне поглинання поблизу північного галактичного полюса, виконав спектральні дослідження зірок типа U близнюків, комет, Сонця.

Велику увагу приділяв приладобудуванню. Створив багато приладів, якими оснащені обсерваторії Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар. Окрім сонячного магнітографа, ним сконструйована перша автоматична мікрофотометрія інтенсивностей, експонометри і автоматичні гіди для 100- і 200-дюймових телескопів; разом з Г. Д. Бебкоком сконструював машину для нарізки дифракційних ґрат і виготовив високоякісні ґрати великих розмірів.

Визнання та нагороди

Член низки наукових товариств.

Медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1957), медаль А.С.Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1957), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1969).