Ю́рій Ма́ркович Го́рдіан (24 березня 1937, Одеса - 8 січня 2024[1]) — радянський та український шаховий композитор. Багаторазовий чемпіон України, 5-разовий чемпіон світу з шахової композиції в командному заліку. Міжнародний майстер, міжнародний арбітр, гросмейстер України з шахової композиції, заслужений майстер спорту України.

Юрій Гордіан
Гордіан Юрій Маркович
Гордіан Юрій Маркович
Країна Україна
Народження 24 березня 1937(1937-03-24)
Одеса
Смерть 8 січня 2024(2024-01-08) (86 років)
Титул Гросмейстер України з шахової композиції
Рейтинг ФІДЕ Немає даних
Нагороди та відзнаки
Чемпіон світу

Життєпис ред.

Відвідував Одеський Палац піонерів, де тренувався під керівництвом шахового тренера Самуїла Нутовича Котлермана. Мав хороші перспективи в баскетболі — виступав за юнацьку збірну Одеси, а згодом за збірні Вітебської та Архангельської областей. Після призову до війська спочатку занедбав спорт, а потім протягом служби почав складати шахові задачі. Першу задачу надрукував у 1958 році. Загалом за понад 60 років творчості опублікував більше 1000 композицій усіх жанрів, з яких більше 300 творів відзначені призами у різноманітних змаганнях, в тому числі 100 - першими. До альбомів ФІДЕ відібрано загалом 45 його задач. Впродовж багатьох років капітан збірної України на Всесоюзних змаганнях та чемпіонатах світу, в т.ч. коли збірна вперше брала участь у чемпіонаті як самостійна команда у 1997 році. Співавтор Одеської теми. Син шахового композитора Марка Гордіана. Організатор одеських фестивалів з шахової композиції у 1983-1986, 1988-1990, 1997 роках. Головний редактор українського шахового журналу Проблеміст України впродовж 2010-2018 років. Автор кількох книг з шахової композиції.

За фахом — інженер-технолог ливарного виробництва. Після виходу на пенсію працює тренером-викладачем у шаховій школі. Мешкає в Одесі.

Звання та титули ред.

Спортивні досягнення ред.

Чотириразовий чемпіон світу з шахової композиції у складі команди СРСР.

Чемпіон світу з шахової композиції у складі команди України.

Триразовий срібний призер чемпіонатів світу у складі команди України.

Багаторазовий призер і чемпіон України в особистому та командному заліку.

Бібліографія ред.

Ю.Гордиан, «Одесские фестивали по шахматной композиции (1983-1997)», Полтава, 2005, 198 сторінок, видавництво "Інтерграфіка" (рос.)

Ю.Гордиан, «Избранные задачи», Полтава, 2006, 122 сторінки, видавництво "Інтерграфіка" (рос.)

Задачі ред.

Ю. Гордіан
Спец. приз, Меморіал К.Гаврилова, 1984
abcdefgh
88
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за 2 ходи


1.Td7! ~ 2.Df6# (нема 2...ef)

1... gh 2.Sd6# (нема 2...ed)

1... Tgg7 2.Dd5# (нема 2...e6)

1... Kg7 2.Ld4# (нема 2...e5)

Віртуальна гра («не гра») чорного пішака по-Пікеніні - розвиток відомої ідеї К.Гаврилова.

Album FIDE 1983-1985



Ю. Гордіан
1-й приз, Магаданская правда, 1989
abcdefgh
88
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за 4 ходи


1.Lc4! ~ 2.Dc3+ Kf2 3.Dg3+ Kf1 4.T:f4#

1... b4 2.L:d5 Tc8 3.Lc6! T:c6/L:c6 4.Sd5/Sc4#

1... g5 2.T:d5 Lc8 3.Td7! T:d7/L:d7 4.Sf5/Sd5#

Оригінальний механізм звільняючих жертв білих фігур з темою Новотного у фіналі. Всі ходи розв'язку "тихі" (без шаху).

Album FIDE 1989-1991

Ю. Гордіан
4 місце 6.WCCT, 2000
abcdefgh
88
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Зворотний мат за 4 ходи


1.Lc7! ~ 2.Tb5+ ab 3.Dc4+ bc 4.d4+ ed#

1... L~ 2.Ld6+ S:d6 3.Tc7+ Lc6 4.Se4+ S:e4#

1... Le1! 2.Dd6+ S:d6 3.Sd7+ Kd5 4.e4+ S:e4#

1... Sd6 2.Dc4+ S:c4 3.Se4+ L:e4 4.d4+

1... Td8 2.Sd7+ T:d7 3.Db6+ Kd5 4.Dd4+

Захищаючись довільним відходом слона, чорні зв'язують білого пішака d3, що в свою чергу використовують білі, граючи на 4 ході конем. Точним ходом слона чорні зв'язують і коня, після чого білі досягають мети, використовуючи зв'язку двох своїх фігур. Як зауважено після першості світу, додатковий варіант 1...Sd6 теж відповідає вимогам тематичного конкурсу.

Album FIDE 1998-2000



Примітки ред.

Джерела ред.

  • Шахматы: Энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Е. Карпов. — М. : Сов. энциклопедия, 1990. — С. 89. — ISBN 5-85 270-005-3. (рос.)

Література ред.

  • Зелепукин Н. П. Словарь шахматной композиции. — К. : Здоров'я, 1985. — С. 36. (рос.)

Посилання ред.