Вікіпедія

Горбачук Василь Тихонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбачук.

Васи́ль Ти́хонович Горбачу́к (нар. 27 квітня 1929(19290427), с. Міжлісся, тепер Березівського району Брестської області, Білорусь  — 25 грудня 2013, м. Ірпінь, Київська область) — український мовознавець і дисидент, кандидат педагогічних наук з 1959, доцент з 1964, професор з 1990. Член Донецького відділення НТШ.

Горбачук Василь Тихонович
Народився 27 квітня 1929(1929-04-27)
Міжлісся, Q9271210?, Пружанський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка
Помер 25 грудня 2013(2013-12-25) (84 роки)
Країна  Україна
Діяльність мовознавець
Alma mater філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов українська
Заклад Донбаський державний педагогічний університет
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Брати, сестри Горбачук Іван Тихонович

Біографія ред.

Брат Івана Тихоновича Горбачука.

Закінчив 1952 філологічний факультет Львівського університету.

Вчителював, а з 1956  працював викладачем у педагогічних інститутах України:

Батьки — Тихон Трохимович (1901—1994) і Анастасія Йосипівна (в дівоцтві Черкас, 1905—1993) — корінні жителі північно-західного (берестейсько-пінського) Полісся, етнічні українці.

До війни В. Горбачук навчався в початковій польській школі, яка з вересня 1939 р. стала білоруською. Прочитав багато книжок польських авторів, та до національного самовизначення найбільше його спонукав «Кобзар» Т. Шевченка, «Мала історія України» І. Крип'якевича. У вересні 1944 р., подаючи документи до восьмого класу Березівської СШ № 1 (білоруськомовної), записався українцем. 1947 р. В. Горбачук закінчив з медаллю школу і вступив на філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка. Приятелював з Євгеном Сверстюком, Іваном Денисюком. Закінчивши університет з відзнакою, 1953 р. вступив до аспірантури Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

З 1956 працював у Миколаївському педінституті. Під час обговорення на кафедрі поведінки викладача української літератури Калнауза Горбачук дорікнув, що той навіть в аудиторії спілкується зі студентами російською мовою. Цього було досить, щоб як «націоналіста» В. Т. Горбачука наприкінці навчального року «скоротили». Через Міністерство освіти він усе ж добився поновлення на роботі, але вже в Горлівському педінституті іноземних мов на Донеччині.

Після успішного захисту кандидатської дисертації з лінгводидактики в 1959 р. В. Т. Горбачук за конкурсом був прийнятий викладачем Вінницького педінституту. Буваючи в Києві, В. Горбачук зустрічався із своїм другом студентських років Євгеном Сверстюком, одержував самвидавну літературу, давав читати її надійним колегам та студентам. Однак дехто з цих читачів «попався» і дав свідчення, від кого отримав літературу.

У зв'язку з сімейними обставинами у вересні 1966 Горбачук перевівся в Кіровоградський педінститут. Тут він відчув, що перебуває під пильним наглядом спецслужб. Восени 1968 був викликаний в обласне управління КДБ з приводу свідчення Сорокіна (з Вінниці) про те, що Горбачук давав йому читати працю І. Дзюби. У серпні 1972 р., за поданням КДБ, поспіхом, незаконно (перебував у відпустці, інкриміновані переступи не були доведені), Горбачука звільнили з роботи. Почалися ходіння по інстанціях. Почергово надсилав документи на оголошені в пресі конкурси. Звідусіль надходили відмови. Лише з допомогою Дмитра Михайловича Кравчука, проректора Слов'янського педінституту на Донеччині, та при співчутливому ставленні ректора цього інституту Івана Івановича Петрика (брата якого розстріляно в 30-ті роки) вдалося у вересні 1973 р. влаштуватися там на роботу.

Науково-педагогічна та громадська діяльність ред.

Перша наукова праця Горбачука була надрукована у фаховому журналі «Українська мова в школі» в 1956 р. З того часу за станом на 2012 р. опубліковано в журналах та збірниках 130 наукових та науково-популярних статей. Перша книжка — посібник для вчителів середніх шкіл «Склад і типи простого речення» з'явилася у видавництві «Радянська школа» в 1959 році.

За досягнення в науковій та педагогічній роботі ухвалою Вищої атестаційної комісії СРСР В. Т. Горбачук у 1964 р. затверджений в ученому званні доцента, а в 1990 р. ухвалою Державного комітету СРСР по народній освіті йому присвоєно вчене звання професора. Член Національної спілки журналістів України.

З 1984 по 1988 р. р. В. Т. Горбачук був завідувачем кафедри української мови і літератури, з 1994 до 2003 — декан філологічного факультету Слов'янського держпедуніверситету. У роки незалежності організував при факультеті науково-дослідницьку групу «Південна Слобожанщина», «Бібліотеку української зарубіжної літератури», заснував альманах «Євшан», який став трибуною для обдарованої молоді, встановив зв'язки з українською діаспорою, яка надавала допомогу факультетові та студентам-відмінникам. Брав активну участь у роботі Донецького обласного Товариства української мови ім. Т. Шевченка, за що нагороджений головою товариства проф. В. С. Білецьким «Золотою грамотою», і Товариства репресованих, отримав подяку від Голови Всеукраїнського братства ОУН — УПА (1995). Горбачук — відмінник народної освіти, член Спілки журналістів України, автор понад півтори сотні статей у газетах і журналах на громадсько-політичні теми, зокрема про становище українців на Берестейщині, про повстанський рух.

Але найбільшою своєю заслугою В. Т. Горбачук вважає досягнення в підготовці вчителів української мови і літератури для шкіл Донеччини. Отримавши на початку 80-х років від В. В. Оліфіренка, тоді працівника Інституту підвищення кваліфікації вчителів, конкретні дані про катастрофічний стан з викладанням цих предметів у Донецькій області, В. Т. Горбачук, порушив перед МО УРСР клопотання про відкриття додаткової філологічної спеціалізації на факультеті підготовки вчителів початкових класів. Такий дозвіл було отримано в 1988 р. У 1993 р. в Слов'янському педінституті відбувся перший випуск фахівців зі спеціальності учитель початкових класів та української мови і літератури в середній школі. А вже в 1994 р., при підтримці впливової тоді Катерини Костянтинівни Колоянової, Міністерство освіти надало дозвіл на відкриття в СДПУ окремого філологічного факультету. В. Т. Горбачуку, який і очолив цю структуру, для її розбудови в умовах відсутності спочатку матеріально-навчальної бази та кадрового забезпечення довелось докласти немало зусиль. Під його керівництвом при кафедрі української мови з 1992 р. була відкрита аспірантура для підготовки фахівців найвищої кваліфікації. До 2012 р. захистили кандидатські дисертації 15 випускників цієї аспірантури. При філфаці діє й магістратура (стаціонар і заочне відділення).

Факультет швидко розростався, відкривались нові відділи (російський, іноземної філології). У 2002—2003 навчальному році тут одержували знання (на стаціонарі та заочному відділенні) понад 2000 студентів. На кафедрі української мови і літератури зараз працює 28 кандидатів наук.

Активно працював на ниві громадської роботи. Сприяв національно-культурному і релігійному відродженню. У 1991 році увійшов до ініціативної групи по створенню парафії Української автокефальної православної церкви. До Слов'янська неодноразово приїздив Архієпископ УАПЦ Ігор (Ісіченко), який здійснював богослужіння і зустрічався з громадськістю. Громада УАПЦ існує в місті й нині. Першим настоятелем церкви Андрія Первозванного був ієромонах о. Валентин (Кольченко). За сприяння Горбачука В. Т. у СДПУ у 1995—1996 рр. працював професор філології з США Віталій Кейс, лекції якого вражали студентів своєю науковістю. Часто друкувався у місцевій пресі (газети «Вісті», «Злагода», «Совет»), мав виступи на місцевих телеканалах ТВ-32, СТВ.

Література ред.

  • Леонюк Володимир, Горбачук Василь//Словник Берестейщини. — Львів: Вид. фірма «Афіша», 1996. — С. 104
  • Савенко Володимир. Професор мови. [До 70-річчя В. Т. Горбачука. Розповідь про його громадську, навчальну й наукову діяльність]. -Газ. «Світлиця» [Донецьк], 1999, 7 травня.
  • О. М. Біляєв. Горбачук Василь Тихонович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Овчаренко Наталія, Пашко Любов. Слово про професора Василя Горбачука //Теоретичні й практичні проблеми україністики: Збірник статей на пошану професора В. Т. Горбачука/ За ред. докт. філ. наук проф. К. Г. Городенської. — Слов'янськ, 2000. — С. 3—7.
  • La Akademio Internacia de la Sciecoj San Marino [На есперанто: Міжнародна Академія наук Сан-Марино. Інформаційно-довідкове видання]. — Берлін—Падерборн, 2000. — С. 344, 392, 416. [Інформація про членство В. Т. Горбачука у підрозділах згаданої Академії].
  • Горбачук Василь//Слов'янськ: Хто є хто. — Слов'янськ: ПП «Канцлер», 2001. — С. 143
  • Філологічний факультет Слов'янського державного педагогічного інституту. — Слов'янськ: СДПІ, 2002. — С. 8
  • Василь Горбачук // До тебе світе… Українська література Берестейщини / Упорядкування, передмова Цвида А. П. — К.: Український Центр духовної культури, 2003. — С. 352—359. [Тут уміщені біографічна довідка та три публіцистичні статті В. Т. Горбачука].
  • Лащенко Сергій. Як берестейські повстанці «подарували» Україні професора філології//«Над Бугом і Нарвою» [Польща]. — 2004, № 5. — С. 25—26, 29.
  • Півень Володимир. Многая літа! З нагоди ювілею В. Т. Горбачука//Літературно-мистецький альманах «Євшан». — Слов'янськ, 2004. — С. 3—4.
  • Скрипник Віктор. Професору-україністу — 75//Совет, 2004. — С. 3—4.
  • Романько Валерій. Квітневий листопад професора Горбачука// Світлиця [Донецьк.]. 2004, 23 квітня.
  • Дудка Олександр. Професор державної мови// Вісті, 2004, 27 квітня.
  • Романько Валерій. Горбачук Василь Тихонович //«Плекаймо рідну мову»: Лауреати премії газети «Донеччина». Довідник. Слов'янськ. 2006. — С. 7—8.
  • Хоменко Б. В. Горбачук Василь Тихонович//Енциклопедія сучасної України. — Т. 6. — К., 2006. — С. 192.
  • Романько Валерій, Півень Володимир. Засновникові «Євшана» — наші вітання: До 80-річчя від дня народження Василя Горбачука // Національно-культурологічний річник «Євшан». — Слов'янськ, 2009. № 14. — С. 4—5.
  • Кочан Ірина, Захлюпана Ніна. Горбачук Василь Тихонович // Українські лінгводидакти крізь призму часу: Словник-довідник. —Львів: Паїс, 2009. — С. 101—102.
  • Романько Валерій. Горбачук Василь Тихонович// Я твій син, Україно, з Донеччини. — Слов'янськ, 2009. — С. 61—62.
  • Скрипник Віктор. Професору-україністу — 75// В. Скрипник. Дорогі мої слов'янці. — Словянськ, 2010. — С. 183—185.
  • Скрипник Віктор. Горбачук Василь Тихонович// Історія Слов'янщини в особах. Біографічний довідник. — Слов'янськ: «Друкарський двір», 2011. — С. 48—49.
  • Овсієнко Василь. Горбачук Василь Тихонович// Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т.1. Україна. Частина 3. — Харків: Харківська правозахисна група «Права людини», 2011. — С. 1097—1098.
  • Возняк Олександр. Змагання за незалежну українську православну церкву у 90-х на півночі Донбасу. — Слов'янськ: «Друкарський двір», 2012 (с. 8, 9, 15, 16).
  • Горбачук В. Т. [http:// donbas30.narod.ru Тридцять років на Донбасі]
  • Горбачук Василь Тихонович// Хроніка Донецького відділення Наукового Товариства ім. Шевченка / Упорядник і редактор В. С. Білецький. — Донецьк: НТШ, 2012. — С. 95—96.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горбачук_Василь_Тихонович&oldid=32021704