Вікіпедія

Голота Любов Василівна

українська письменниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голота.

Любов Василівна Голота
Народилася 31 грудня 1949(1949-12-31) (74 роки)
м. Кривий Ріг
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, прозаїк, публіцист
Alma mater Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією (1972)
Мова творів українська
Партія КПРС
У шлюбі з Мовчан Павло Михайлович
Премії премія Грузії імені Володимира Маяковського, премія імені Володимира Сосюри «Любіть Україну», Національна премія України імені Тараса Шевченка

Любо́в Васи́лівна Голо́та (нар. 31 грудня 1949(19491231), Кривий Ріг) — українська письменниця (поетеса, публіцистка, прозаїк), журналістка. Лауреатка Шевченківської премії 2008 року. Заслужена працівниця культури України.

Біографічні відомості ред.

Любов Голота народилася 31 грудня 1949 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в сім'ї гірників.[1] 1972 року закінчила філологічний факультет Дніпропетровського державного університету.

У Дніпропетровську працювала журналістом в обласних газетах «Зоря», «Прапор юності» та на обласному радіо.

Від 1983 року живе в Києві. Працювала у видавництвах «Молодь», «Радянський письменник». Член ВУТ «Просвіта» ім/ Тараса Шевченка і Народного Руху України з 1989 року. З 1995 року — головний редактор всеукраїнського просвітянського тижневика «Слово Просвіти».

Любов Голота організувала та видавала перший жіночий культурологічний журнал незалежної України «П'ята пора». Автор сценаріїв багатьох столичних масових свят і дійств.

Упорядкувала книгу «Життя і чин Анатолія Погрібного. Наукові розвідки, статті, спогади.» / Київ: ВЦ «Просвіта», 2011—487 сторінок, наклад 1000 примірників.

У 2016—2019 була членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[2]

Твори ред.

  • Збірки віршів:
    • «Народжена в степах» (1976),
    • «Весняне рівнодення» (1979),
    • «Горицвіт» (1980),
    • «Вікна» (1983),
    • «Жінки і птиці» (1986),
    • «Дзеркала» (1988),
    • «На чоловічий голос» (1999),
    • «Опромінена часом» (2001).
  • Книги публіцистики:
    • «Дитя людське» (2002),
    • «Сотворіння» (2005).
  • Романи:
  • Кілька книжок для дітей.

Громадська і партійна діяльність ред.

Член Національної спілки письменників України від 1977 року.

Була членом КПРС (від 1979 року).

Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка.

Премії ред.

Примітки ред.

  1. ↑ admin. Голота Л.В. — лауреат премії ім. Т.Г. Шевченка за роман «Епізодична пам’ять» – Дніпропетровський національний історичний музей (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2022. Процитовано 9 жовтня 2022.
  2. ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
  3. ↑ Любов Голота: Блоги автора. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 9 жовтня 2022.

Література ред.

  • Шарова Є. В. Голота Любов Василівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 447.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1981. — 327 с. — С. 52.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про літераторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голота_Любов_Василівна&oldid=42256811