Гмирянка
Гми́рянка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської громади. Населення становить 874 осіб[1].
| село Гмирянка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Ічнянська міська громада |
| Облікова картка | Гмирянка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1700 |
| Населення | 824 (01.01.2021) |
| Площа | 5,7211 км² |
| Поштовий індекс | 16750 |
| Телефонний код | +380 4633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°47′37″ пн. ш. 32°26′07″ сх. д. / 50.79361° пн. ш. 32.43528° сх. д.Координати: 50°47′37″ пн. ш. 32°26′07″ сх. д. / 50.79361° пн. ш. 32.43528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
144 м |
| Водойми | річка Гмирянка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1 |
| Карта | |
  Гмирянка | |
 Гмирянка | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село розташоване на півдні району, біля витоків річки Гмирянки, яка через 10 км впадає в річку Смош. Нижче за течією на відстані 6 км — село Городня. Через село проходить автомобільна дорога Т 2524.
Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 165 км[2]), до Ічні — 4 км (автошляхами — близько 7 км)[2]. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 4 км.
Площа села близько 5,7 км²[1]. Висота над рівнем моря — 152 м[3].
Історія ред.
Гмирянка заснована в першій половині XVIII сторіччя (офіційною датою заснування вважається 1700 рік[1]).
На селі щонайменш з 1779 року Покровська церква[4][5]
Є на мапі 1816 року.[6]
У 1862 році у володарському та козачому селі Гмирянка була церква, Сільське правління, 3 заводи, та 515 дворів де жило 2873 особи (1387 чоловічої та 1586 жіночої статі)[7]
984 жителі села брали участь у Другій світовій війні, 300 з них — загинули, 650 — нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів-односельців, полеглих у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини, у 1968 році в селі споруджено обеліск Слави.
У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Червоний партизан» за яким було закріплено 5107 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4013 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.
На початку 1970-х населення села становило 1615 осіб. Нині в селі живе 874 мешканців[1].
До 2017 року центр Гмирянської сільської ради.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,16% |
| російська | 1,84% |
Інфраструктура ред.
На території села працюють загальноосвітня школа I—III ступенів, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку, магазини. Діє сільськогосподарське приватне підприємство «Гмирянське».
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Микола Дуброва (Ященко) (1846–?) — лірник.
- Юрій Сорока (1974—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
- ↑ а б Маршрут від Чернігова до Гмирянки.[недоступне посилання] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Гмирянка [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 521, 570 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33: Полтавская губерния. — 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
Література ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
.svg){kind=small}
