Глін Філпот
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Глін Валлен Філпот (англ. Glyn Warren Philpot; 5 жовтня 1884 — 16 грудня 1937) — британський художник та скульптор. Добре знаний портретами таких тогочасних діячів як Зігфрід Сассун, Володимир Розінг.
.svg){kind=small}
Життепис
ред.Дитинство та навчання
ред.Філпот народився 5 жовтня 1884 року в Лондоні, але невдовзі сім'я переїхала в Херн в Кенті. Він був четвертою дитиною Джона Філпота і Джессі Карпентер Філпот. Коли Гліну було сім років, померла його мама. З п'ятнадцяти років хлопець навчався в школі мистецтв Ламберта. Також навчався в Руані, в Парижі (де був учнем Жана-Поля Лорана).
Головні досягнення
ред.В 1904 році його картини виставляли в Королівській Академії. В цьому ж році Філпот мав свою першу виставку. Потім, майже без зусиль, заробляв на життя малюючи портрети. У 1909 році він був обраний членом Королівського інституту живописців, а в 1925 році став почесним її членом. У 1911 році Глін Філпот зустрівся з художниками Шарлем Рікеттсом і Чарльзом Шенноном. Саме вони познайомили портретиста з Робертом Россом, який згодом допомагав Гліну в отриманні замовлень. Філпот був членом Міжнародного товариства з 1913 року.
У 1915 році він був обраний членом Королівської Академії.
Перша світова війна
ред.В період Першої світової війни, Глін служив у британській піхоті, але через поранення в 1917 році мусив закінчити службу. В цей же період художник познайомився з Вівіаном Форбсом, з яким в майбутньому стане його партнером, який чіпко триматиметься за нього до самої смерті Філпота.
Подорожі
ред.Протягом 20-х років Філпот багато подорожував, працюючи в США, Європі та Північній Африці. Він займався релігійним та історичним живописом (ще в юності перейшов у католицизм). В 1923 році він став королівським академіком, а також показав себе на Венеційській бієнале в 1930 році.
Хвороба та смерть
ред.Протягом 30-х років Філпот страждав від високого кров'яного тиску та труднощів з диханням. 16 грудня 1937 року у Лондоні Глін Філпот помер від крововиливу в мозок. Поховали його 22 грудня 1937 року в церкві Святого Петра, Петершем, у західному Лондоні. На наступний день після похорон, Вівіан Форбс наклав на себе руки.
Творчість
ред.Творче життя
ред.В ранніх картинах Філпота можна побачити вплив релігії на його мистецтво. Картина «Мармуровий робітник» (1911) принесла йому золоту медаль на щорічній міжнародній виставці Інституту Карнегі в Пітсбурзі в 1913 році.[7]
Розквітом творчого життя митця вважають 20-ті роки. Саме тоді набули великої популярності створені ним портрети. Він писав портрети Освальда Мослі, Стенлі Болдвіна, Френка Мейєра, Освальда Бірлі, Френка Кумбса, Андре Еглевского. У 1923–1924 роках він намалював короля Єгипту Ахмеда Фуада I. У 1927 році він написав величезну фреску «Річард I виїжджає з Англії в хрестовий похід» для холу Св. Стефана у Вестмінстері.[7]
В 30-х роках митець занурився в авангардизм. Він спростив свою палітру фарб та композицію. Через ці зміни, його популярність ставала меншою. Критики критикували його роботи. Замовлень портретів стало менше. Його «Великий Пан» був сенсаційно відкинуто Королівською Академією в 1933 році. Але в останні роки його життя, слава пачала вертатись. За п'ять років до смерті, Глін Філпот провів чотири персональні виставки, порівняно з двома за минулих двадцять два роки.[8]
Галерея
ред.https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_works_by_Glyn_Philpot
-
Sir Edward Charles Benthall (1893—1961), KCSI, as a Young Man, 1925 -
Euan Hillhouse Methven Cox
,_KCSI,_as_a_Young_Man_;_National_Trust,_Benthall_Hall.jpg)
;_National_Galleries_of_Scotland.jpg)
Примітки
ред.- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ https://collections.tepapa.govt.nz/object/41085
- ↑ Le Manuelito (The Circus Lad)
- ↑ а б Glyn Philpot biography. Piano Nobile (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 21 жовтня 2020.
- ↑ Monday Book: A charmed life tinged with pain. The Independent (англ.). 21 червня 1999. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 21 жовтня 2020.