Глібовицький Микола
Мико́ла Па́влович Глібови́цький; (9 грудня 1876, с. Черемхів, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 18 листопада 1918, с. Лісна Слобідка, Коломийський повіт, Західноукраїнська Народна Республіка[1]) — галицький правник і політичний діяч.
| Микола Павлович Глібовицький | |
|---|---|
.jpg) | |
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 17.06.1907 — 30.03.1911 | |
| Народився |
9 грудня 1876 с. Черемхів, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
18 листопада 1918 (41 рік) с. Лісна Слобідка, Коломийський повіт, Західноукраїнська Народна Республіка |
| Виборчий округ | 63 |
| Відомий як | громадський діяч |
| Громадянство |
 Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Alma mater | Віденський університет |
| Батько | о. Павло Глібовицький († 1923) |
| Професія | правник |
| Звання | доктор юриспруденції |
| Релігія | греко-католик |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Короткий життєпис ред.
Народився в родині священика о. Павла Глібовицького в с. Черемхів (тепер Коломийського району Івано-Франківської області).[1]
Закінчив німецьку початкову школу в Чернівцях, державну гімназію в Коломиї. В 1894—1898 рр. вивчав право у Віденському університеті. В 1900 р. отримав звання доктора юриспруденції (Відень).[1]
1900 р. — адвокат-стажист у Коломиї; 1903 р. — адвокатська практика в Окружному суді Відня та Окружному суді Коломиї. З 1904 р. — адвокат-стажист у Золочові.[1]
Громадська діяльність ред.
У 1900 р. став співзасновником Русской народной партіі. Був у 1908 і 1909 роках співорганізатором Слов'янських конгресів у Празі. Автор численних брошур і статей з пропагандою ідей москвофільства. Був редактором москвофільських часописів «Галичанинъ» і «Русское слово».[2]
Посол ХІ каденції австрійського Райхсрату (1907—1911) від двомандатного округу 63 — громади Золочів, Буськ, Кам'янка-Струмилова, Олесько (за винятком сіл Кути і Юськовичі), Перемишляни (за винятком сіл Бачів, Болотня, Костенів, Подусільна, Кореличі, Новосілка, Брюховичі, Войцєховичі, Добряниця, Янчин). У Райхсраті увійшов до Клубу чеських аграріїв; з листопада 1907 р. — в «Русско-народний клуб» [Старорусскій).[1]
У серпні 1914 р. заарештований за москвофільство. Був ув'язнений в тюрмі Терезіна до початку 1918 р.[3] Захворів і незабаром після звільнення помер[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Franz Adlgasser. Kurzbiografie Hlibowizki (Hlibovickyj), Mykola Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
- ↑ Енциклопедія Сучасної України — Глібовицький, Микола Павлович — online [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Jerzy Z. Pająk, Od autonomii do niepodległości. Kształtowanie się postaw politycznych i narodowych społeczeństwa Galicji w warunkach Wielkiej Wojny 1914–1918, Kielce 2012, s. 267
- ↑ Ваврик В. Р. Краткий очерк галицко-русской письменности // Русская Галиция и «мазепинство». М. : 2005.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Париж, 1955—2003.— С. 388
- Kurzbiografie Hlibowizki (Hlibovickyj), Mykola Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |