Глухівський верстатобудівний завод
Глухівський верстатобудівний завод або завод агрегатних вузлів — колишнє промислове підприємство у місті Глухів Сумської області.
| Тип | ТОВ |
|---|---|
| Організаційно-правова форма господарювання | товариство з обмеженою відповідальністю |
| Галузь |
верстатобудування машинобудування |
| Доля | закрито в 2008 році |
| Попередник(и) | Глухівський завод агрегатних вузлів |
| Наступник(и) (спадкоємці) |
ПП Глухівський верстатобудівний завод «Ремсервіс» (1996-2008) |
| Засновано | 1961[1] |
| Штаб-квартира |
 →  , м. Глухіввул. 50 років Перемоги, 52 |
| Власник(и) | Українська верстатобудівна компанія «Салвер» (з 2008 року) |
Історія
ред.1961—1991 роки
ред.Підприємство було створено на базі старих ремонтних майстерень Глухівської РТС згідно з постановою ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР відповідно до шостого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР та введено в експлуатацію 7 жовтня 1961 року під назвою Глухівський завод агрегатних вузлів. 7 жовтня 1961 року підписано наказ начальника Управління важкого машинобудування СРСР про відкриття заводу агрегатних вузлів. Першими працівниками підприємства стали 33 робітники ремонтних майстерень, включаючи 7 інженерно-технічних працівників[1]. Першу деталь на вузол АУ311-124 виготовив Григорій Миколайович Холопцев 17 жовтня 1961 року. Рівно через рік завод випустив першу силову головку АУ311-10 для Харківського заводу агрегатних верстатів. Обсяг продукції в 1962 році склав 328 тис. крб. У 1963 році розпочалося будівництва нового виробничого корпусу (токарні напівавтомати, гідкрокопіювальні напівавтомати, новітні шліфувальні верстати з понад 300 одиницями потужних верстатів. Наприкінці 1960-х років було здано в експлуатацію виробничо-побутовий корпус площею понад 14,3 тис. кв. м. З 1965 року розпочався випуск силових головок, а з 1968 р. — столів ділильних поворотних для Харківського заводу агрегатних верстатів. Ще поставлялися силові столи прямолінійної дії для Мінського заводу автоматичних ліній. Потім на такі ж заводи у Костромі та Барановичах. Надалі підприємство було розширено (до завершення 8-ї п'ятирічки (1966—1970) на заводі було встановлено понад 300 верстатів різного призначення)[1] і перетворено на Глухівський верстатобудівний завод.
З часом кількість робітників і службовців зросла до 2 тис. осіб. У 1970 році завод випускав 30 видів продукції. З 1962 до 1971 року випуск товарної продукції виріс у 13 разів (до понад 4 млн крб.), з 1965 р. — обсяг виробництва збільшився в 3,5 рази. У жовтні 1972 року розпочався випуск першої партії силових головок АУ-311. У 1975 році випуск товарної продукції за рік склав 7,27 млн крб., а в 1979 — близько 9 млн крб. Основні фонди заводу в 1975 р. становили 4859 тис. крб., а в 1979 р. зросли до 7 млн крб. На середину 1980-х рр. завод відправляв продукцію до понад 60 міст СРСР отримували продукцію агрегатників Обсяг продукції в 1986 році склав майже 10 млн крб. У 1986 році на заводі було встановлено 30 верстатів з числовим програмним управлінням.
Тільки за перші 25 років роботи підприємство виготовило 116 737 силових головок, 14 957 поворотних столів, 16 754 силових столів, 5 610 приводів, а також товари народного споживання на загальну суму 6 млн. 832 тис. карбованців[2].
За період існування СРСР завод був одним із провідних підприємств міста[3][4][5][6], на балансі підприємства знаходилися об'єкти соціальної інфраструктури (у тому числі, заводська бібліотека на 6 тис. книг та кілька спортивних секцій)[7].
У 1975 році на заводі був створений молодіжний вокально-інструментальний ансамбль «Молодість» (який у 1976 році став лауреатом на фестивалі «Юність комсомольська» в Сумах, надалі ВІА брав участь у культурній програмі Олімпіади-80, виступав у Прибалтиці, а в 1984 році отримав звання народного самодіяльного ансамблю)[8].
Після 1991 року
ред.Після проголошення незалежності України державне підприємство було перетворено на відкрите акціонерне товариство. У травні 1995 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про приватизацію заводу протягом 1995 року[9], надалі завод отримав нову назву — ПП Глухівський верстатобудівний завод «Ремсервіс»[10].
В 2006 році завод входив до числа найбільших діючих підприємств міста, він виготовляв токарні, фрезерні, шліфувальні та інші верстати, а також деталі і запасні частини до них[11].
Економічна криза, що почалася в 2008 році, ускладнила діяльність підприємства. У квітні 2008 року завод було перетворено на товариство з обмеженою відповідальністю, власником підприємства стала компанія «Салвер», яка на початку 2020-х років припинила існування[12].
Примітки
ред.- ↑ а б в Глухівському заводу агрегатних вузлів 10 років. З поглядом у майбутнє // газета "Народна трибуна" (Глухів) від 7 жовтня 1971 року
- ↑ Завод крокує в майбутнє // газета «Народна трибуна» від 27 вересня 1986 року
- ↑ Глухов // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 6. М., «Советская энциклопедия», 1971. стр.607-608
- ↑ Глухов // Украинская Советская Энциклопедия. том 3. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1980. стр.60
- ↑ Глухов // Советский энциклопедический словарь. редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. 4-е изд. М., «Советская энциклопедия», 1986. стр.314
- ↑ Глухов // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 1. М., «Советская энциклопедия», 1991. стр.313
- ↑ Заводська читальня // газета «Народна трибуна» від 19 жовтня 1985 року
- ↑ Юрий Николов. Обзор рынка эстрады Глухова // «Данкор online» от 5 февраля 2004
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України № 343а від 15 травня 1995 р. "Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 р." Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 23 травня 2017.
- ↑ Відродити добру славу // газета «Народна трибуна» від 10 жовтня 2001
- ↑ Глухов // Большая Российская Энциклопедия / редколл., гл. ред. Ю. С. Осипов. том 7. М., научное издательство «Большая Российская Энциклопедия», 2007. стр.260-261
- ↑ УКРАЇНСЬКА ВЕРСТАТОБУДІВНА КОМПАНІЯ САЛВЕР. https://youcontrol.com.ua (укр) . Процитовано 16 вересня 2023.
Посилання
ред.- Сторінка заводу в каталозі провідних підприємств України на сайті Верховної Ради України Архівовано травень 23, 2019 на сайті Wayback Machine.