Геррада Ландсбергська
Герарда Ландсбергська (нім. Herrad von Landsberg або нім. Herrad von Hohenburg, лат. Herradis Landsbergensis, 1130, Ландсберг — 25 липня 1195, Гогенбург) — ельзаська черниця, письменниця і художниця.
| Геррада Ландсбергська | ||||
|---|---|---|---|---|
| лат. Herradis Landsbergensis | ||||
 | ||||
| Народилася | 1125[1][2][…] | |||
| Померла |
25 липня 1195[4] Mont Sainte-Odiled, Нижній Рейн, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[5] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Священна Римська імперія | |||
| Діяльність | ілюстраторка рукописів, письменниця, філософиня, сестра-черниця, мисткиня | |||
| Magnum opus | Hortus deliciarumd | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
|
| ||||
 Геррада Ландсбергська у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Належала до знатної ельзаської сім'ї. Народилася в Ландсбергському замку. У 1167 році стала абатисою монастиря. Трохи раніше — у 1165 році почала роботу над своєю книгою «Сад насолод». Всі науки, які вивчали в той час, включаючи теологію, знайшли своє зображення в цьому тексті. Головна цінність рукопису — 336 ілюстрацій. Після смерті Герради Ландсбергської рукопис довгий час зберігалася в монастирі.
Приблизно під час Французької революції книга потрапила в муніципальну бібліотеку Страсбурга. У 1818 році Енгельхардт скопіював мініатюри, які містились в книзі. Крім того, пізніше була зроблена копія тексту. В 1879–1899 роках книга була опублікована Штраубом і Келлером. На жаль, оригінал книги був втрачений під час пожежі бібліотеки в Страсбурзі в 1870 році.
Творчість ред.
В епоху Середньовіччя в жіночих монастирях у черниць було більше свободи у виборі занять, бо над ними не нависав чоловік, а доступ до духовних цінностей був полегшений (монастирські бібліотеки, духовна література, монастирські школи). Абатиса з Ельзасу Геррада Ландсбергська, яку вважають однією із зачинательок дамського роману (XII століття) писала твори морального і філософського характеру (зокрема, описують становище людини у всесвіті).[6].
Вона є авторкою ілюстрованої енциклопедії «Сад утіх» (лат. Hortus deliciarum), до якої створила близько трьохсот ілюстрацій.
«У готичну епоху емоційність повільно вибиралася з лісу символів, куди її завело Раннє Середньовіччя. Якщо поглянути на мініатюри середини XII ст., Що прикрашали «Сад насолод» Герарди Ландсбергської - на жаль, це копії з оригіналів, які загинули в 1870 р., - то ми побачимо жниваря, орача, лялькаря ... Художник явно постарався зобразити життя, людей, предмети такими, якими вони були насправді. Тут зображена євангельська притча про пшеницю і кукіль, вирок людині, зобов'язаній після гріхопадіння трудитися в поті чола свого; зображений Соломон, котрий розглядає світ, як театр маріонеток, і вигукує: «Суєта суєт - все суєта!» Але якщо щось і нагадує нам про джерело сюжетів, то це лише незначні деталі: наприклад, ангел, засунутий на мініатюрі кудись в куток. Навпаки, все в творі говорить про те, що художник серйозно ставився до видимого світу і цей світ доставляв йому задоволення. Зменшення значення символів, відступ їх вперед реальністю, яка сприймає почуттями - все це свідчить про глибоку зміну в системі сприйняття. Набувша впевненості людина споглядала світ, як Бог після шести днів творіння, і знаходила його прекрасним і добрим. Готичне мистецтво - це довіра.» — Ле Гофф Ж. Цивілізація середньовічного Заходу.[7]
Серед них — зображення «семи вільних мистецтв». Це зображення можна проінтерпретувати як образ тотальної репресивної машини, яка є продуктом репресованої сексуальності (насолодою оголошується любов до знання). Цей малюнок висловлює поєднання влади, мистецтва і науки. В центрі зображення — фігура Філософії, наділена всіма атрибутами панування, і фігури Сократа і Платона, зображених як засновників ілюзій, що обслуговують панівний клас суспільства.
Крім того, Геррада Ландсбергська ілюструвала Апокаліпсис. Зокрема, вона зобразила сюжети історії про Вавилонську блудницю та Жінку, зодягнену в сонце.
«На одній з мініатюр, що прикрашали твір ельзаської абатиси Герради Ландсбергської, людина - мікрокосмос оточена планетами і чотирма світовими елементами (вогонь, вода, земля, повітря). Аналогія мікрокосму і макрокосму лежить в самому фундаменті середньовічної символіки, бо природа розумілася як дзеркало, в якому людина може споглядати образ божий».[7] — Гуревич А. Я. Категорії середньовічної культури.
Примітки ред.
- ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
- ↑ CLARA — 2008.
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Herrad von Landsberg // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T037828
- ↑ https://wepa.unima.org/en/herrad-von-landsberg/
- ↑ Дамский роман. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
- ↑ а б Геррада Ландсбергская
Див. також ред.
Література ред.
- Ле Гофф Ж., Цивилизация средневекового Запада, М.: Издательская группа «Прогресс», «Прогресс-Академия», 1992.
- Гуревич А. Я., Категории средневековой культуры, М., «Искусство», 1972.
- Whitney Chadwick, Women, Art, and Society, «Thames and Hudson», London, 1990.
- Anne Sutherland Harris and Linda Nochlin, Women Artists: 1550–1950, Los Angeles County Museum of Art, Knopf, New York, 1976.
Джерела ред.
- Ілюстрації Герради Ландсбергської [1]
- Геррада Ландсбергська [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.]