Олексій Юрійович Ге́рман, також Олексій Герман-старший (нар. 20 липня 1938(19380720), Ленінград — пом. 21 лютого 2013, Санкт-Петербург) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, актор і продюсер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1988). Народний артист Російської Федерації (1994).

Герман Олексій Юрійович
Алексей Юрьевич (Георгиевич) Герман
Дата народження 20 липня 1938(1938-07-20)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Дата смерті 21 лютого 2013(2013-02-21) (74 роки)
Місце смерті Санкт-Петербург, Росія
Поховання Богословське кладовище
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Професія кінорежисер, сценарист
Кар'єра 1960—2013
Заклад Смоленський державний драматичний театр імені О. С. Грибоєдоваd, ВДТ імені Товстоногова, Ленфільм, Q16702696? і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство СК СРСР
Нагороди
IMDb ID 0314516

Біографія ред.

Народився в Ленінграді в родині письменника Юрія (Георгія) Германа.

В 1960 закінчив режисерський факультет Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (майстерня Григорія Козинцева, керівник курсу — Олександр Музіль).

Син: Олексій Герман-молодший (нар. 1976) — російський кінорежисер, сценарист.

Творчість ред.

Впродовж кількох років працював у театрі.

У 1964 Герман прийшов на «Ленфільм», де його першою роботою став фільм «Робоче селище», в якому він був другим режисером.

Дебютував як режисер у фільмі «Перевірка на дорогах». Робота над стрічкою була завершена в 1971, проте на екрани її випустили лише в 1985. За «Перевіркою на дорогах» послідували «Двадцять днів без війни» (1974) і «Мій друг Івана Лапшин» (1984). Остання завершена Германом стрічка — «Хрустальов, машину!» — вийшла на екрани в 1998.

Упродовж багатьох років працював над фільмом за твором братів Стругацьких «Важко бути богом», проте на екрани за його життя ця стрічка так і не вийшла.

Останні місяці ред.

У листопаді 2012 потрапив до лікарні після падіння. Наприкінці грудня лікарі провели йому операцію з видалення внутрішньочерепних гематом, після чого він захворів на запалення легенів. Наприкінці січня повідомлялося, що режисера вдалося вилікувати від пневмонії. Проте в середині лютого його дружина Світлана Кармаліта заявила про погіршення здоров'я режисера.[2]

Відзнаки ред.

Фестивалі та премії[3] ред.

  • 1986Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1984 «Мій друг Іван Лапшин»)
  • 1986Міжнародний кінофестиваль у Локарно: Приз журі «Бронзовий леопард», Приз Ернеста Артариа (1984 «Мій друг Іван Лапшин»)
  • 1987 — МКФ в Роттердамі:
    • Премія критики (1971 «Перевірка на дорогах»)
    • Премія критики (1976 «Двадцять днів без війни»)
    • Премія критики (1984 «Мій друг Іван Лапшин»)
  • 1988Державна премія СРСР (1971 «Перевірка на дорогах»)
  • 1992 — Премія «Золотий овен»: «Людина кінематографічного року»
  • 1998Каннський кінофестиваль: Участь в Основній програмі (1998 «Хрустальов, машину!»)
  • 1999 — Премія «Ніка»:
    • За найкращий ігровий фільм (1998 «Хрустальов, машину!»)
    • За найкращу режисерську роботу (1998 «Хрустальов, машину!»)
  • 1999 — Премія «Золотий овен»:
    • За найкращий ігровий фільм (1998 «Хрустальов, машину!»)
    • За найкращу режисерську роботу (1998 «Хрустальов, машину!»)
  • 2008 — Премія «Ніка»: «За честь і гідність»
  • 2008 — ОРКФ «Кінотавр» в Сочі: Приз «За видатний художній внесок у розвиток російського кінематографічного мистецтва»
  • 2009 — КФ «Віват кіно Росії!» в Санкт-Петербурзі: Приз міста «Жива легенда Російського кіно»
  • 2015 — Премія «Ніка» за 2014 рік (посмертно) — за найкращий фільм року і за найкращу режисуру (2013 «Важко бути богом»)[4]

Фільмографія ред.

Рік Фільм
Режисер Сценарист Актор Роль
1965 Робітниче селище (2-й режисер)[5]
 Так
1967 Сьомий супутник[6]
 Так
1971 Перевірка на дорогах
 Так
1976 Двадцять днів без війни
 Так
1977 Сідай поруч, Мішко!
 Так
1980 Рафферті
 Так
журналіст
1980 Сергій Іванович іде на пенсію
 Так
Микола Дмитрович
1981 Особисте життя директора
 Так
Констянтин Мустафіді
1981 Подорож в Кавказькі гори
 Так
1983 Торпедоносці[7]
 Так
1984 Мій друг Іван Лапшин[8]
 Так
 Так
1985 Жив відважний капітан
 Так
1986 Сказання про хороброго Хочбара
 Так
1987 Мій бойовий розрахунок
 Так
1990 Час, що канув
 Так
Лєсних
1991 Тінь завойовника, або загибель Отрара
 Так
1991 док. фільм Elokuva vangitsee aikaa [Архівовано 24 листопада 2012 у Wayback Machine.] (Кіно фіксує час)
 Так
1994 Замок
 Так
Кламм
1994 док. фільм Le Vaudeville du diable [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.] (Диявольский водевіль)
 Так
1995 Прибуття поїзда /Трофимъ
 Так
1996 Манія Жизелі
 Так
Лікар
1996 док. фільм Сергій Ейзенштейн. Автобіографія
 Так
1998 Хрустальов, машину!
 Так
 Так
1998 док. фільм Cold War [Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine.] (серія 14 Red Spring [Архівовано 5 квітня 2012 у Wayback Machine.])
 Так
2008 док. фільм Володимир Висоцький. Я прийду по ваші душі!
 Так
2012 док. фільм Dur d'être Dieu [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.] (Важко бути Богом)
 Так
2013 Важко бути богом
 Так
 Так

Примітки ред.

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119213427 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Помер режисер Олексій Герман-старший. Архів оригіналу за 27 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  3. Енциклопедія вітчизняного кіно: Олексій Герман (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  4. 31 березня 2015 відбулася XXVIII Урочиста церемонія вручення Національної кінематографічної премії «НІКА» за 2014 (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  5. Другий режисер у Володимира Венгерова
  6. Со-режисер з Григориєм Ароновим
  7. У титрах прізвище не вказано
  8. У титрах фільму як сценарист вказаний лише Едуард Володарський

Посилання ред.