Герман Коген

Герман Коген (нім. Hermann Cohen 1842, Косвіг, Ангальт — 1918) — німецький філософ-ідеаліст, глава Марбурзької школи неокантіанства.

Герман Коген
нім. Hermann Cohen
Народився	4 липня 1842(1842-07-04)[…] Косвіг, Віттенберг, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	4 квітня 1918(1918-04-04)[…] (75 років) Берлін, Німецька імперія
Поховання	Єврейське кладовище Васензе
Країна	Герцогство Ангальт
Діяльність	філософ, науково-педагогічний працівник, викладач університету
Alma mater	Jewish Theological Seminary of Breslaud Університет Фрідріха-Вільгельма Університет Мартіна Лютера Марбурзький університет
Галузь	філософія, гносеологія, епістемологія, метафізика, етика, методологія, естетика і юдаїкаd
Заклад	Марбурзький університет Вища школа іудаїстикиd
Науковий керівник	Фрідріх Тренделенбург і Friedrich Albert Langed
Відомі учні	Пастернак Борис Леонідович Joseph B. Soloveitchikd Franz Rosenzweigd Пауль Наторп
Аспіранти, докторанти	Nicolai Hartmann Albert Görlandd Ернст Кассірер
У шлюбі з	Martha Cohend
Герман Коген у Вікісховищі

Життєпис

Народився в містечку Косвіг, що входить в район Віттенберг в федеральній землі Саксонія-Ангальт в Німеччині. Закінчив гімназію в Дессау і Єврейську теологічну семінарію, засновану З. Франкелем в 1854 році в столиці Сілезії Бреслау (Вроцлаві). Не закінчивши семінарії, записався на філософський факультет університету Бреслау, продовжив навчання в університетах Берліна і Галле. У 1865 році в Галле захистив кандидатську дисертацію на тему: «Навчання філософів про антиномії необхідності і випадковості».

У 1871 році написав роботу «Кантівська теорія досвіду», яка привернула увагу професора філософії в Марбурзі Фрідріха Альберта Ланге, і на його запрошення Коген переїхав до Марбурга.

У 1873 році Коген захистив докторську дисертацію на тему «Систематичні поняття в докритичних творах Канта», став приват-доцентом філософського факультету Марбурзького університету і присвятив себе вивченню філософської спадщини Канта. У 1875 році Коген був обраний екстраординарним професором, а в наступному 1876 році - ординарним професором, зайнявши кафедру, що звільнилася після смерті Ф. А. Ланге.

У 1878 році Коген одружився з Мартою Левандовські (1860-1942), дочкою композитора Луї Левандовські.

До свого виходу на пенсію в 1912 році викладав в Марбурзі, серед його учнів був поет Борис Пастернак. У тому ж році переїхав до Берліна, де до самої смерті, в 1918 році, читав лекції і вів семінари в Вищій школі юдаїки. У 1914 році приїжджав до Росії, де в трьох містах (Варшаві, Петербурзі та Москві) читав публічні лекції про значення єврейства.

У 1902 році Герман Коген став одним із засновників «Товариства підтримки юдаїки», відредагував і опублікував останні філософські праці Ф. А. Ланге «Логічні студії» (нім. Logische Studien; Лейпциг, 1877) та «Історію матеріалізму» (en: Geschichte des Materialismus, 1902). Поряд з філософськими роботами написав ряд робіт в галузі юдаїки, в тому числі «Ознайомлення з єврейським питанням» ( «Ein Bekenntniss in der Judenfrage», 1880) і «Культурно-історичне значення Суботи» (нім. Die kulturgeschichtliche Bedeutung des Sabbat, 1881) . Посмертно були опубліковані книги «Релігія розуму за джерелами юдаїзму» (нім. Religion der Vernunft aus den Quellen des Judentums, 1919), «германства і єврейство» (нім. Deutschtum und Judentum), і «Етика Маймоніда» (нім. Die Ethik des Maimonides).

Література

• Коген, Герман // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.