Герман Вейнберг

Герман Вейнберг (у світі Олександр Адамович Вейнберг; 8 жовтня 1885, Єлисаветград (тепер Кропивницький), Україна — 24 травня 1942, Акомолинський відділ Карлаг, Карагандинська область) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Алма-Атинський.

Герман Вейнберг (єпископ)
Єпископ Багульминський, вікарій Казанської єпархії
23 січня 1929 — 17 квітня 1930
Попередник:	Антоній Миловідов
Наступник:	вікаріат скасований
Єпископ Масальський, вікарій Калузький
19 жовтня 1926 — 23 січня 1929
Попередник:	Феодор (Маковецький)
Наступник:	Стефан Виноградов
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Олександр Вейнберг
Народження:	8 жовтня 1885(1885-10-08) Єлисаветград, Україна.
Смерть:	24 травня 1942(1942-05-24) (56 років) Карлаг, Карагандинська область
Священство:	24 листопада 1913

Життєпис

1912 – закінчив фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету.

У тому ж році поступив до Санкт-Петербурзької духовної академії.

24 листопада 1913 пострижений у чернецтво, потім рукопокладений у ієродиякона, з 30 грудня 1914 — ієромонах..

1916 – закінчив Петроградську духовну академію..

1916—1917 — викладач Житомирського училища пастирів імені Івана Кронштадтського.

19 жовтня 1926 – хіротонісан в єпископа Масальського, вікарія Калузької єпархії.

23 січня 1929 — єпископ Багульминський, вікарій Казанської єпархії.

3 квітня 1930 — єпископ Алма-Атинський.

Рішуче критикував діяльність обновленського руху, морально і матеріально підтримував засланців, у тому числі священиків, яким дозволяв на Літургії причащатися у вівтарі у повному облачінні. Співробітничав з освітянами, що мешкали в Алма-Аті, зокрема збирав інформацію про мощі апостола святого євангеліста Матвія, які знаходилися поблизу міста. Цікавився астрономією.

Академік Володимир Щелкачев, який на початку 1930-х був політ-в'язнем в Алма-Аті, згадував:

Я добре пам'ятаю Владику Германа. Він був невеличкий на зріст і дуже худенький. Було зрозуміло, що перед тобою — аскет. У ньому не було ніякої пихи, величавості. Він був максимально простим. Мешкав у притворі Миколаївської церкви, і до нього ходили всі засланці, нещасні і нужденні, і він їм віддавав усе, що мав. Це був справжній безсрібник. Проповіді його були високими по духу, але зрозумілі для всіх. Він багато і напружено працював. Інколи до церкви під'їжджав на конячці, що запряжена в лінійку, один із прихожан. Владика сідав у лінійку, і вони їхали по ґрунтованому шляху у напрямку Медео. Піднявшись доволі високо, вони повертали до ущелини, і Владика, залишивши лінійку і візника, один піднімався в гори помолитися і відпочити.

Був тимчасовим членом Тимчасового Патріаршого Священного Синоду на час зимової сесії 1932—1933.

10 грудня 1932 – єпископ Герман був арештований в Алма-Аті безпосередньо у церкві після вечірньої служби разом з архімандритом Феогеном Козиревим і усім кліром Миколо-Кучугурської церкви — єдиного храму патріаршої церкви у місті. Усі вони були звинувачені в участі у контрреволюційній організації церковників. 25 червня 1933 – трійкою при уповноваженому ОДПУ у Казахстані засуджений до 8 років позбавлення волі у Карлазі.

У 1937 був визнаний інвалідом, не здатним до фізичної праці, але вже у наступному році, перебуваючи у таборі, був знову засуджений — цього разу на 10 років — за звинуваченням у висловлюваннях, «що дискредитують совєцьке будівництво і які ображають вождів партії».

Табірне начальство давало йому таку характеристику:

Затятий служитель культу. Не виключена можливість релігійної пропаганди серед вірян. Потребує соціального спостереження. Слабкий на здоров'я: порок серця, виснаження, склероз судин. Ставлення до праці механічне. Неуважний. Норму не виконує.

Помер 24 травня 1942 року у стаціонарі у відділенні «Акмолинське» Карлагу від серцевого нападу.

Посилання

• Об алма-атинских архиереях [Архівовано 9 грудня 2007 у Wayback Machine.]
• Биографическая справка
• Крест на красном обрыве [Архівовано 10 березня 2019 у Wayback Machine.]
• ГЕРМАН (ВЕЙНБЕРГ) Герман Адамович