Вікіпедія

Герасимов Олександр Анатолійович (журналіст)

Олександр Анатолійович Герасимов (нар. 14 липня 1957, Суми, Українська РСР, СРСР) — радянський журналіст, телеведучий, діяч телебачення. У 1998—2001 та 2003—2004 роках обіймав посаду заступника генерального директора ВАТ «Телекомпанія НТВ»[1]. У період з 12 травня 2005 по 14 грудня 2011 року — головний редактор радіостанції « Сіті-FM».

Герасимов Олександр Анатолійович
Ім'я при народженні Олександр Анатолійович Герасимов
Народився 14 липня 1957(1957-07-14) (66 років)
Суми, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність журналіст, телеведучий
Alma mater факультет журналістики МДУ
Знання мов російська
Діти двоє синів та донька
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасимов.

Життєпис ред.

Народився 1957 року в місті Суми, Українська РСР. Навчався у Московському електротехнічному інституті зв'язку (закінчив у 1979 році) та факультет журналістики МДУ у 1989 році[2] (не закінчив).

З 1979 року працював позаштатним співробітником програми «Час». З 1989 року Олександр Герасимов був співробітником ЦТ СРСР, з 1992 року — РДТРК «Останкіно», де обіймав посади редактора, кореспондента, оглядача програм «Час»[3] та «Підсумки» з Євгеном Кисельовим (з 1992 року).

У 1993 році перейшов до новоствореної телекомпанії НТВ[4]. Перші два роки працював браузером програми « Сьогодні», потім — ведучим програми «Сьогодні опівночі»[4]. Наприкінці 1996 року обійняв посаду першого заступника головного редактора, директора Служби інформації НТВ. Також з 1996 по 1997 рік був ведучим програми «Герой дня». З 1997 по 1998 рік був автором та ведучим щотижневої інформаційно-аналітичної програми «Рейтинг преси»[5], а також з вересня 1997 року ведучим в ніч із п'ятниці на суботу щотижневої інформаційно-аналітичної програми «Опівночі з Олександром Герасимовим»[6]. Весною 1998 року був призначений заступником генерального директора НТВ Олега Добродєєва. Був директором Дирекції регіонального розвитку ВАТ «Телекомпанія „НТВ“»[7]. На цій посаді був куратором міжпрограмного оформлення та кореспондентських пунктів в інших містах[4]. Крім цього, Герасимов займався репортажами та зйомкою документальних фільмів на військову та космічну тематику[8] у телепроєкті «Нова історія».

У квітні 2001 року разом із групою провідних співробітників телекомпанії НТВ залишив телеканал у зв'язку з незгодою з інформаційною політикою нового керівництва телеканалу[9][10], але на ТВ-6, як більшість своїх колег, вирішив не йти[11][12].

З червня 2001 по лютий 2003 року працював заступником генерального директора ЗАТ "Телекомпанія REN-TV " з інформаційного та суспільно-політичного мовлення[13]. Також був ведучим щоденного інформаційного тележурналу «24»[14][15].

У лютому 2003 року[16][17] повернувся на НТВ, де обійняв посаду заступника директора з інформаційного мовлення[18][19]. З травня 2003-го[20][21] по липень 2004 року Олександр Герасимов був ведучим авторської інформаційно-аналітичної програми «Особистий внесок» на тому ж телеканалі[22][23][24]. Продовжував займатися історичним документальним кіно в рубриці «Нова історія» («Червона смерть»[25], «Тож війна. Шпигуни Сталіна та Гітлера»)[26][27]. Автор ідеї (разом з Олексієм Венедиктовим) проєкту відеороликів «Народження перемоги», що транслювався в рекламних паузах на НТВ з травня 2004 по травень 2005 року[28]. Остаточно пішов з НТВ у липні 2004 року — практично відразу після приходу на посаду генерального директора каналу Володимира Кулістикова, рішенням якого авторська програма Герасимова була закрита[29][30].

З 12 травня 2005 року — головний редактор радіостанції «Сіті-FM», що входить до медіа-холдингу «Газпром-Медіа»[31].

З червня 2008 року обіймав посаду генерального директора ЗАТ «М-ПУЛ+»[32], також був членом Громадської ради представників засобів масової інформації та громадських об'єднань при ГУВС у м. Москві.

14 грудня 2011 року звільнений з посади головного редактора радіостанції «Сіті-FM» та залишив посаду генерального директора ЗАТ «М-ПУЛ+»[33]. Про причини цього рішення не повідомлялося[34].

З 2012 по 2014 рік[35] працював керівником інформаційного мовлення « Громадського телебачення Росії»[36]. У липні 2014 року залишив телеканал за власним бажанням, йому на зміну прийшов Костянтин Точілін[37].

В даний час проживає в Гейнсвіллі у США[38], де працює в компанії «Голос Америки»[39] та веде авторську програму "Воно вам треба? ! " на однойменному інтернет-телеканалі.

Родина ред.

Дружина — Олена Приходько, психотерапевт, професор Міжнародного Університету Флориди. Від різних шлюбів — троє синів та донька.

Примітки ред.

  1. ↑ "Осторожно, выборы"; беседа с заместителем генерального директора "НТВ" по информационному вещанию Александром Герасимовым. Радио Свобода. 29 квітня 2003. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
  2. ↑ Ничего личного. Заместитель гендиректора канала НТВ Александр Герасимов убежден, что «с телевизионной каторги возможен только побег или расстрел». Новые известия. 11 червня 2004. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2015.
  3. ↑ Александр ГЕРАСИМОВ: "Эпоха розового телевидения". Известия. 5 жовтня 2003. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  4. ↑ а б в Жизнь удалась? Об истории конфликта между Парфеновым и Герасимовым. Пресс-Атташе. 10 червня 2004. Архів оригіналу за 10 червня 2004.
  5. ↑ ХОРОШЕЕ КИНО - ГЛУБОКОЙ НОЧЬЮ. Независимая газета. 19 липня 1997. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 20 червня 2019.
  6. ↑ Журналисты НТВ с настороженностью относятся к назначению Александра Герасимова. Vesti.ru. 17 лютого 2003. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
  7. ↑ Известный тележурналист возглавит новую радиостанцию. НТВ. 12 травня 2005. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  8. ↑ ЖУРНАЛИСТЫ НТВ ЖДУТ НАЗНАЧЕНИЯ АЛЕКСАНДРА ГЕРАСИМОВА. ТВ-Дайджест. 17 лютого 2003. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  9. ↑ Я НЕ УМЕЮ РАБОТАТЬ НА ГОСУДАРСТВЕННОМ ТЕЛЕВИДЕНИИ — Общество — Новая Газета. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 17 лютого 2012.
  10. ↑ Петербургского НТВ тоже нет. Все ушли на 11 канал. Коммерсантъ. 16 квітня 2001. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  11. ↑ АЛЕКСАНДР ГЕРАСИМОВ: «Я — НЕПРАВИЛЬНЫЙ КАРЬЕРИСТ…». Rabotas.ru. Архів оригіналу за 13 листопада 2016.
  12. ↑ Новости. Собеседник. 18 жовтня 2001. Архів оригіналу за 16 травня 2003. Процитовано 24 листопада 2018. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
  13. ↑ Карьера Александра Герасимова. Коммерсантъ. 17 лютого 2003. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  14. ↑ Александр Герасимов пришёл на НТВ с костылём. Комсомольская правда. 17 лютого 2003. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  15. ↑ ВРЕМЯ КУЛЬТУРЫ. ВНУШАИТЬ!. Время МН. 9 серпня 2002.
  16. ↑ WWW.NTV.RU. Личный вклад
  17. ↑ Из света в газ переплывая. Известия. 17 лютого 2003. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  18. ↑ Новости NEWSru.com // НТВ подтверждает назначение Герасимова на должность замгендиректора по информации. Архів оригіналу за 21 вересня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
  19. ↑ 10 ЛЕТ С ЧЕРТИКОМ В ГОЛОВЕ. Александр Герасимов: «Новости по-прежнему наша профессия!». Новая газета. 9 жовтня 2003. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 16 квітня 2014.
  20. ↑ В эфир НТВ выходит новая аналитическая программа. РБК. 16 травня 2003. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  21. ↑ Два медведя в одной берлоге. Уживутся ли?. Известия. 23 травня 2003. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  22. ↑ [tvp.netcollect.ru/tvps/eikajskuvyww.pdf «Личный вклад» Александра Герасимова] (PDF). Российская газета. 30 травня 2003. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  23. ↑ «Нам линию партии соблюдать не обязательно». Независимая газета. 19 березня 2004. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
  24. ↑ Елевидение. Дон Корлеоне отправилcя к праотцам, а Герасимов - в отпуск. Московская правда. 16 липня 2004.
  25. ↑ ГЕНИАЛЬНЫЙ ЗЛОДЕЙ. Трибуна. 9 квітня 2004. Архів оригіналу за 21 червня 2004. Процитовано 25 липня 2019. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
  26. ↑ "Наша аудитория не любит смотреть концерты". Замдиректора по программированию канала НТВ Людмила Бродская - ГАЗЕТЕ. Газета. 6 травня 2004. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
  27. ↑ ТЕЛЕСВИДЕТЕЛЬ. НЕЗАВИСИМОСТЬ ОТ СТРАНЫ. Литературная газета. 12 травня 2004. Архів оригіналу за 23 серпня 2004. Процитовано 17 квітня 2019.
  28. ↑ «Рождение Победы» — новый совместный проект телекомпании НТВ и радиостанции «Эхо Москвы». НТВ. 27 квітня 2004. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.
  29. ↑ На НТВ заморожены почти все информационные проекты. Герасимов ушёл. Его место предложено Митковой. NEWSru.com. 9 липня 2004. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 26 лютого 2019.
  30. ↑ Александр Герасимов уходит с НТВ. Комсомольская правда. 9 липня 2004.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  31. ↑ Новости NEWSru.com :: Бывший замгендиректора НТВ возглавит информационную радиостанцию на частоте, соседней с «Эхо Москвы». Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 14 січня 2012.
  32. ↑ Бывший гендиректор "М-Пул+" избран членом совета директоров холдинга. РИА Новости. 14 грудня 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
  33. ↑ Журналисты, не «пережившие» выборы: хроника увольнений. Slon.ru. 24 квітня 2012. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  34. ↑ Новости NEWSru.com // Уволен главный редактор радио «Сити-FM», входящего в «Газпром-медиа». Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 14 січня 2012.
  35. ↑ "Общественное телевидение" готовят к обновлению. Телеканал меняет информационное вещание. Коммерсантъ. 24 липня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 24 лютого 2015.
  36. ↑ "Общественное телевидение" готово к рассмотрению. На телеканале решили, как и о чем вещать. Коммерсантъ. 26 квітня 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  37. ↑ Ночной обзор. ОТР меняет информационное вещание. Российская газета. 31 липня 2014. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  38. ↑ Орландо – трамплин для Трампа?. Радио Свобода. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
  39. ↑ Александр Герасимов. Голос Америки. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герасимов_Олександр_Анатолійович_(журналіст)&oldid=42254141