Геотермальна енергетика Чилі
Чилі являє собою одну із найбільших нерозвинутих геотермальних областей у світі[1]. Попри високі показники чилійської економіки[en] наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, геотермальна енергетика в країні не розвивалась і в цій галузі її обійшли такі країни Латинської Америки як Сальвадор і Коста-Рика. Станом на 2015 рік Чилі не виробляє жодної геотермальної енергії.
Перші геотермальні дослідження провели в 1908 році італійці, які проживали в місті Антофагаста, однак лише 1968 року розпочались систематичні дослідження на півночі країни. Подальші дослідження відбулись на хвилі загальносвітових пошуків і розвитку галузі геотермальної енергетики. Пошукові роботи стали наслідком угоди між урядом Чилі і Програмою розвитку ООН, за якою державне агентство Corporación de Fomento de la Producción[en] створило комітет з управління і проведення пошуків на півночі Чилі[2]. Однак ці дослідження припинились 1976 року, коли до влади прийшов уряд воєнної диктатури[en] на чолі з Августо Піночетом і вивів Чилі із цієї програми співробітництва.
Високі ціни на нафту, ненадійність поставок природного газу з Аргентини і постійне зростання потреб в електронергії примусили уряд Чилі далі просувати нові джерела енергії наприкінці 1990-х — у 2000-х роках. Зацікавленість у геотермальній енергетиці призвела до прийняття у 2000 році Закону про геотермальні концесії, який регулює пошуки і експлуатацію геотермальних ресурсів[3][4].
Закон про геотермальні концесії ред.
«Закон про геотермальні концесії» (ісп. Ley de Concesiones de Energía Geotérmica) від 2000 року — це чилійський закон[en], який регулює геотермальну енергетику. В ньому прописані: геотермальні концесії, тендери, безпека, питання власності і роль держави в галузі геотермальної енергетики. Згідно з цим законом будь-який чилієць або юридична особа, як її визначає чилійське законодавство, може брати участь у тендерах на геотермальні концесії.
Закон відділяє право власності від права на розробку. Права на концесії поділяються на права на пошукові роботи і права на розробку. У законі не йдеться про використання геотермальних вод на потреби медицини і в галузі туризму[4].
Примітки ред.
- ↑ Fabián Sepúlveda, Alfredo Lahsen, Klaus Dorsch, Carlos Palacios and Steffen Bender Geothermal Exploration in the Cordón Caulle Region, Southern Chile [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.]. Proceedings World Geothermal Congress 2005.
- ↑ Alfredo Lahsen Azar. LA ENERGIA GEOTERMICA: POSIBILIDADES DE DESARROLLO EN CHILE [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Universidad de Chile
- ↑ Alfredo Lahsen, Fabián Sepúlveda, Juan Rojas and Carlos Palacios Present Status of Geothermal Exploration in Chile[недоступне посилання з квітня 2019]. Proceedings World Geothermal Congress 2005
- ↑ а б LEY SOBRE CONCESIONES DE ENERGIA GEOTERMICA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2009. Процитовано 16 лютого 2016.
Посилання ред.
- National Energy Commission [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Energy information Chile [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Mining Ministry [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Energy generation projects in Chile
- «Law of Geothermal Concessions» [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.]
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |