Вікіпедія

Географія Італії

Італія — південноєвропейська країна, що займає на півдні континенту Апеннінський півострів з прилеглими островами . Загальна площа країни 301 340 км² (72-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 294 140 км², а на поверхню внутрішніх вод — 7 200 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу території України.

Географія Італії
Географічне положення Італії
Географічне положення Італії
Географічне положення
Континент Європа
Регіон Південна Європа
Координати 42°50′ пн. ш. 12°50′ сх. д. / 42.833° пн. ш. 12.833° сх. д. / 42.833; 12.833
Територія
Площа 301 340 км² (72-ге)
 • суходіл 97,6 %
 • води 2,4 %
Морське узбережжя 7600 км
Державний кордон 1836 км
Рельєф
Тип переважно гористий
Найвища точка гора Монблан (4748 м)
Найнижча точка Йоланда-ді-Савоя (-3 м)
Клімат
Тип субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка По (652 км)
Найбільше озеро Гарда (370 км²)
Інше
Природні ресурси кам'яне вугілля, ртуть, руди кольорових металів, поташ, мармур, барит, азбест, пемза, плавиковий шпат, польовий шпат, сірка, вуглеводні, риба, родючі ґрунти
Стихійні лиха зсуви ґрунту, селі, лавини, землетруси, активний вулканізм, повіді, підтоплення
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, кислотні дощі

Назва ред.

Офіційна назва — Італійська Республіка, Італія (італ. Repubblica Italiana, Italia)[2]. Назва країни походить від етноніму давнього народу італіків (лат. Italici), що мешкали в південній Італії[3]. Згідно з найпоширенішим поясненням, цей термін був запозичений з грецької, де «італос» (дав.-гр. ιταλός) означає бика, через оскську «вітеліу» (víteliú), і умбрську «вітло» (vitlo) — теля. Бик був символом південних італійських племен і топонім Італія спочатку використовувався тільки для південної частини Апеннінського півострова (сучасна Калабрія). З часів римського панування з V-III століть до н. е. цей термін був поширений на весь півострів[3].

Історія дослідження території ред.

Географічне положення ред.

Італія — південноєвропейська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — зі Швейцарією (спільний кордон — 698 км) і Австрією (404 км), на заході — з Францією (476 км), на північному сході — з Словенією (218 км), з країнами, що являють собою анклави, з усіх сторін обмежені територією Італії — Ватиканом (3,4 км) і Сан-Марино (37 км). Загальна довжина державного кордону — 1836,4 км[1]. Італія з усіх сторін, окрім півночі, омивається водами Середземного моря Атлантичного океану, на північному заході Лігурійським, на заході Тирренським, на південному сході — Іонічним, на сході — Адріатичним морями[4]. Загальна довжина морського узбережжя 7600 км[1]. Морські кордони в 4 рази довші за сухопутні. Навіть глибинні райони країни віддалені від узбережжя не більше ніж на 200—300 км.

  •  
    Порівняння розмірів території Італії та США

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 30 морських миль (55,6 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[6][1].

Крайні пункти ред.

Докладніше: Крайні точки Італії

Час ред.

Докладніше: Час в Італії

Час в Італії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія ред.

Докладніше: Геологія Італії
Див. також: Гідрогеологія Італії

Корисні копалини ред.

Докладніше: Корисні копалини Італії

Надра Італії багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, ртуть, цинк, калійні солі, мармур, барит, азбест, пемзу, флюорит, польовий шпат, пірит, природний газ, нафту[8].

Сейсмічність ред.

Докладніше: Сейсмічність Італії

Територія Італії належить до сейсмічно активних регіонів, тут часті землетруси, особливо в центральній частині.

Вулканізм ред.

Головні активні вулкани Італії: Стромболі (924 м) на однойменному острові, Везувій (1277 м) поблизу Неаполя і Етна (3323 м) в східній Сицилії.

  • Вулкани Італії
  •  
    Вид на Везувій з Неаполітанської затоки
  •  
    Карта-схема вивержень Везувія
  •  
    Етна
  •  
    Стромболі

Вулкани Етна і Везувій були включені у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих[1].

Див. також: Вулкани Італії

Рельєф ред.

Докладніше: Рельєф Італії

Переважно гірська країна. На півночі — Західні Альпи з найвищою точкою країни та Західної Європи — горою Монблан (4748 м), південніше — Паданська рівнина, далі гори Апенніни (найвища точка — гора Корно, 2914 м). Середні висоти — 538 м. Найнижча точка — рівень вод Середземного моря (0 м). В районі акумулятивних наносів дельти річки По деякі колишні ділянки Адріатичного моря стали суходолом, але залишились нижче рівня моря, наприклад, Йоланда-ді-Савоя (-3 м).

  •  
    Гіпсометрична карта Італії
  •  
    Рельєф Італії
  •  
    Супутниковий знімок поверхні країни
  •  
    Карта країни (англ.)

Альпи — складна система гірських хребтів, що заходять також на територію східної Франції, Швейцарії, Австрії і Словенії. Інша велика гірська система Італії — Апенніни — утворює кістяк однойменного півострова і продовжується в Сицилії. Альпи і Апенніни так тісно пов'язані між собою, що важко встановити, де кінчається одна система і починається інша. Альпи і Апенніни — відносно молоді гори, що сформувалися в палеогені і неогені (в інтервалі від 65 млн до 2 млн років тому). Тут відбувалися також численні тектонічні розломи, складкоутворення й вулканічні виверження. Останні особливо виражені в областях Лаціо і Кампанія на заході Апеннінського півострова і на Сицилії.

  •  
    Вид на гору Монблан з долини Аоста
  •  
    Гран-Сассо
  •  
    Паданська низовина
  •  
    Поля Тоскани
  •  
    Виноградники П'ємонту

Узбережжя ред.

Берегова лінія, що має загальну довжину близько 7600 км, порізана слабо. Північно-західний берег Апеннінського півострова омивається Лігурійським морем з Генуезькою затокою. Узбережжя італійської Рив'єри має переважно абразійний характер і рясніє дрібними бухтами. Тірренське море, в північній частині якого знаходиться Тосканський архіпелаг, омиває материкову частину Італії із заходу, острова Сардинія і Корсика (територія Франції) зі сходу і Сицилію — з півночі. На західному узбережжі акумулятивні рівнини чергуються з піднесеними ділянками, є кілька неглибоких заток дугоподібної форми: Гаета, Неаполітанська і Салернська затока, Полікастро, Санта-Еуфемія та Джоя.

Вузька Мессінська протока між Калабрією і Сицилією з'єднує Тірренське море з Іонічним, а Сицилійська протока (Туніська) шириною 135 км відокремлює Сицилію від Північної Африки. Південне узбережжя Апеннінського півострова розчленоване найбільш сильно, в південно-східній частині переважають круті береги. На південному заході знаходиться затока Скуїллаче, а між півостровами Калабрія і Салентина в сушу вдається велика Тарентська затока.

  • Узбережжя Італії
  •  
    Лігурійське
  •  
    Венеційська лагуна
  •  
    Карстове адріатичне
  •  
    Мессінська протока
  •  
    Сардинське

Протока Отранто між італійським регіоном Апулія і Албанією з'єднує Іонічне море з Адріатичним, яке омиває східні райони країни. Східний берег в основному плоский, в його південній частині невеликий півострів Гаргано відгороджує затока Манфредонія. Північно-східне узбережжя омивається водами Венеційської затоки, що включає однойменну лагуну і Трієстську затоку.

Острови ред.

Докладніше: Острови Італії
  • Острови Італії
  •  
    Сицилія з космосу
  •  
    Сардинія з космосу

Клімат ред.

Докладніше: Клімат Італії

Більша частина території Італії лежить у субтропічному кліматичному поясі, північ — у помірному, перехідного від морського до континентального типу[9]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадання снігу[10]. На півночі опадів значно більше, але їхній розподіл нестійкий.

  •  
    Сонячна радіація (англ.)
  •  
    Кліматична карта Італії (за Кеппеном)

Італія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води ред.

Докладніше: Гідрографія Італії

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 191,3 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 39,5 тис. км² зрошуваних земель[1].

  •  
    Гідрографічна мережа Італії
  •  
    Водоспади Марморе

Річки ред.

Докладніше: Річки Італії

Річки країни належать басейнам Адріатичного (північ і схід), Іонічного (південь), Тирренського (захід) і Лігурійського (північний захід) Атлантичного океану.

  •  
    Витік річки По в Альпах
  •  
    Сточище річки По
  •  
    Річка Тибр у Римі

Озера ред.

Докладніше: Озера Італії
  • Озера Італії
  •  
    Гарда
  •  
    Тразімено
  •  
    Комо

Болота ред.

Докладніше: Болота Італії

Льодовики ред.

Докладніше: Льодовики Італії

Ґрунтові води ред.

Ґрунти ред.

Докладніше: Ґрунти Італії

Рослинність ред.

Докладніше: Флора Італії
  •  
    Широколистяні ліси Паданської низовини

Земельні ресурси Італії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 47,1 %,
    • орні землі — 22,8 %,
    • багаторічні насадження — 8,6 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 15,7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 31,4 %;
  • інше — 21,5 %[1].
Див. також: Ліси Італії

Тваринний світ ред.

Докладніше: Фауна Італії

Зоогеографічно територія країни належить до Середземноморської провінції Середземноморської підобласті, а Альпійські гори — до Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті Голарктичної області[10].

Див. також: Ссавці Італії, Птахи Італії та Риби Італії

Охорона природи ред.

Докладніше: Природно-заповідний фонд Італії

Італія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.

Докладніше: Екологія Італії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

  •  
    Землетрус у Л'Аквілі 2009 року

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування ред.

У фізико-географічному відношенні територію Італії можна розділити на 5 великих регіонів, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

  • Південні схили Альп.
  • Паданська рівнина.
  • Апеннінський хребет.
  • Острів Сардинія.
  • Острів Сицилія.


Див. також: Екорегіони Італії

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Italy, Geography. Factbook.
  2. ↑ Котляков В. М., 2006.
  3. ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
  4. ↑ Атлас світу, 2005.
  5. ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 2 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. ↑ Італія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ↑ а б в ФГАМ, 1964.
  11. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Італії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Італії&oldid=40666412