Генрихсен Роман Романович
Роман (Ромео) Романович Ге́нрихсен (нар. 29 серпня 1818 — пом. 8 вересня 1883, Санкт-Петербург) — російський архітектор, «призначений» академік з 1852 року та почесний общник з 1876 року Перербурзької академії мистецтв.
| Генрихсен Роман Романович | |
|---|---|
| Народження | 17 (29) серпня 1818 |
| Смерть | 27 серпня (8 вересня) 1883 (65 років) |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1839) |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Санкт-Петербург, Харків |
| Архітектурний стиль | необароко і неорококо |
Біографія ред.
Народився 17 [29] серпня 1818 року[1]. 1839 року закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Отримав звання некласного художника за проєкт в'язниці на 300 осіб[2].
Жив у Санкт-Петербурзі. Протягом 1840—1850-х років служив архітектором Кренгольмської мануфактури, а у 1853—1875 роках — Артилерійського департаменту. Помер у Санкт-Петербурзі 27 серпня [8 вересня] 1883 року[1]. Похований у Санкт-Петербурзі на Смоленському лютеранському цвинтарі.
Споруди ред.
- у Санкт-Петербурзі
- збудував особняк Г. Кушелєва-Безбородька;
- надбудував корпус товариства Російсько-американської гумовоїмануфактури (набережна Обводного каналу № 138; 1859, 1864—1872);
- фабрика бронзових виробів товариствава Генку, Плескіт і Морана (вулиця Степана Разіна № 15, 1860);
- фабрика Обухівського сталеливарного заводу (проспект Обухівської Оборони № 122; 1860-ті);
- виробничий комплекс Головного артилерійського управління (Ливарний провулок № 3/19, 1864—1870, права частина, перебудова);
- будинок Головного артилерійського управління (вулиця Чайковського № 59/14, 1870 (?), перебудова);
- споруди для парових котлів і насосів при Центральній міській водонапірній станції (вулиця Шпалерна № 56/1, 56/10; 1880-ті)[1].
- у Харкові
- розробив у стильових формах неоренесансу проєкт комплексу споруд Харківського практичного технологічного інституту (у співавторстві з В. Потресовим). Реалізований протягом 1874—1890 років під керівництвом архітекторів Михайла Ловцова, Олексія Бекетова, Віктора Величка.
Примітки ред.
- ↑ а б в Російська академія мистецтв. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ Ювілейний довідник Імператорської академії мистецтв. 1764—1914. — Санкт-Петербург.: Товариство Р. Голіке і А. Вільборг, 1915. — Том 2 (Частина біографічна). — сторінка 314. [Архівовано 30 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 144. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.