Вікіпедія

Генрик Марконі

італійський архітектор
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марконі.

Ге́нрик Марко́ні пол. Henryk Marconi, італ. Enrico Marconi, (7 січня 1792, Рим — 21 лютого 1863, Варшава) — польський архітектор італійського походження, що від 1822 року працював у Польщі і Україні, один із найвидатніших і найплідніших польських архітекторів першої половини XIX століття.

Генрик Марконі
Народження 7 січня 1792(1792-01-07)
Смерть 21 лютого 1863(1863-02-21) (71 рік)
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна
(підданство)		  Королівство Італія
Королівство Польське
 Італія[1]
 Республіка Польща[1]
Навчання Болонський університет і Академія мистецтв Болоньї
Діяльність архітектор
Праця в містах Варшава
Архітектурний стиль класицизм, історизм
Найважливіші споруди Brześć Kujawski Town Halld
Членство Академія витончених мистецтвd
Діти ·Henryk Marconid, Jan Marconid і Леандро Ян Марконі[1]
Автограф
CMNS: Генрик Марконі у Вікісховищі
Надгробок Генрика Марконі на Повонзковському цвинтарі

Біографія ред.

 
Рисунок статуї, що символізує теорію архітектури із зошита нотаток для лекцій Генрика Марконі

Початково навчався під керівництвом батька Леандра Марконі (1763—1837), пізніше у 1806—1810 одночасно в Університеті і Академії мистецтв у Болоньї. 1811 року призначений викладачем рисунку у середній школі у Луго. До Польщі був запрошений генералом Людвіґом Міхалом Пацом з метою завершення палацу у Довспуді. Від 1827 займав посаду у Відділі промисловості і торгівлі Урядової комісії внутрішніх справ і народної освіти, а у 1851—1858 був викладачем Варшавської академії мистецтв. Після закриття закладу викладав ще щонайменше 10 років.

Родина ред.

Генрик мав молодшого брата Ферранте Марконі (1798—1868), котрий також прибув до Варшави після навчання у Болоньї. Одружився із донькою садівника графа Паца, шотландкою Маргаритою Гейтон (1807—1884). Гейтон була кальвіністкою і деяких дітей було виховано у католицизмі, у той же час інші — як кальвіністи.

Сини: Карл Антоній Марконі (1826—1864) живописець, графік; Владислав Марконі (1848—1915) архітектор, консерватор; Генрик Марконі (1842—1920) інженер технолог, промисловець; Леандро Ян Марконі (1834—1919) архітектор. [2]

Сам Генрик Марконі був похований на Повонзківському цвинтарі, в той час як його дружина, донька і сини Генрик, Ян і Владислав на євангелістському цвинтарі у Варшаві.

Основні твори ред.

У стилі неоренесансу ред.

  • Шпиталь св. Лазаря у Варшаві (вул. Княжа, 2 близько 1840, знищений 1939—1944).
  • Костел св. Карла Борромео у Варшаві (вул. Холодна, 21 1841—1843).
  • Вокзал Варшавсько-Віденської залізниці у Варшаві (1844—1845, зруйнований у 1925—1930).
  • Палац Анджея Замойського у Варшаві на вул. Новий Світ, (1846, знищений 1939—1944, відбудований 1948—1950).
  • Готель Європейський на вул. Краківське Передмістя (1855, знищений 1944, відбудований 1949—1951).
  • Будівля Земського кредитного товариства у Варшаві на вул. Кредитовій (1856, знищений у 1944, відбудований у 1950 і 1962—1971 роках).
  • Палац Браницьких на вул. Новий Світ (1853—1856, зруйнований 1944, відбудований у 1946—1949).
  • Костел св. Анни у варшавському Віланові (1857—1870), коштом Олександри Потоцької.
  • Костел Усіх Святих у Варшаві на пл. Гжибовській (1859—1863).
 
Г. Марконі, Готель європейський, 1855, відбудований у 1949-1951.
 
Палац Ледуховських у Смордві, сер. XIX ст., знищений після Другої світової війни.

Класицистичні ред.

 
Палац Паца у Варшаві на вул. Медовій

Неоготичні ред.

  • Палац Паца у Довспуді. Будівництво розпочав у 1820 році італійський архітектор Петро Босіо. По зведенню фундаментів у 1823 проект перероблено Генриком Марконі. Завершено будівництво у 1827 році. Донині збереглась тільки брама і одна вежа.
  • Збудована у 1841 році мурована стайня для найкращих коней із манежем, а також стайня «Зеґарова» в Янові Підляському.
  • Костел в Ружанці біля Ліди у Білорусі (1827).
  • Палац Тадеуша Козарського у Конопниці Велюнського повіту.
  • Гробівець Станіслава Костки Потоцького і його дружини Олександри у варшавському Віланові 1836.
  • Проект перебудови замку Іллієн за взірцем Замка Марієнбург.
  • Проект палацу у Збуйно Куявсько-Поморського воєводства (1833).
  • Брама в Морисині у Варшаві, що замикає східний бік палацо-паркового комплексу у варшавському Віланові (1846, нині у руїнах).
 
Палац Паца у Довспуді

Роботи в Україні ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  2. ↑ Родинні кола деяких осіб із Польського біографічного словника MARCONI Henryk (1792—1863) architekt (t. 19 s. 599)(drzewo)[недоступне посилання з липня 2019] Переглянуто 27 травня, 2010
  3. ↑ Serwis Informacyjny Urzędu Gminy Raczki [Архівовано 8 червня 2009 у Wayback Machine.] Переглянуто 14 червня, 2010
  4. ↑ Слободян В. М. Церкви Холмської єпархії. — Львів : НТШ, 2005. — С. 246. — ISBN 966-7155-93-5.
  5. ↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник [Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.] Переглянуто 1 листопада, 2011

Джерела ред.

  • Krajewski R. Henryk Marconi (wspomnienie pośmiertne) // Tygodnik Ilustrowany. — 18 kwietnia 1863. — № 186. — S. 149—151.
  • Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 207—211.
  • Ruiny zamku w Dowspudzie // Tygodnik Ilustrowany. — 7 stycznia 1865. — № 276. — S. 4—6.

Посилання ред.

  • Album przedwojennej Warszawy Henryk Marconi (пол.) Переглянуто 15 червня, 2010

Див. також ред.

Митці і маєтки України

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрик_Марконі&oldid=36120701