Султан Гелісханов (народився 1955 року) — чеченський діяч органів внутрішніх справ та органів державної безпеки, державний діяч, міністр внутрішніх справ ЧРІ, начальник Департаменту державної безпеки Ічкерії.

Гелісханов Султан
бригадний генерал
Загальна інформація
Народження 1955(1955)
Військова служба
Роки служби 1981-2006
Приналежність СРСР
Чеченська республіка Ічкерія
Росія
Війни / битви
Командування
Нині на посаді
На посаді з

З 1993 по березень 2005 років очолював спецслужби Ічкерії, учасник першої російсько-чеченської війни. Бригадний генерал ЧРІ (1996).

Життєпис

ред.

Султан Гелісханов народився в 1955 році у засланні в Казахстані. Згідно з деякими джерелами, належить до тейпу Ялхорой і походить із села Ялхорой.

З 1975 року працював у Гудермес автотехнічному господарстві. Невдовзі став начальником автоколони.

1981 року став автоінспектором. Випускник Саратовської школи ДАІ та Ростовської вищої школи міліції при Академії МВС СРСР. У 1991 році, до моменту приходу влади Джохара Дудаєва, у званні майора очолював ДАІ Гудермеса.

1992 року Гелісханов очолив ГУВС Гудермеса. Наступного року його зняли з посади через підозри в причетності до пограбувань залізничних поїздів. У квітні 1993 року Гелісханов стає міністром внутрішніх справ Ічкерії. У вересні цього ж року очолив департамент держбезпеки. Ним було сформовано полк національної гвардії, який використовувався владою для боротьби з опозицією.


З початку першої російсько-чеченської війни Гелісханов брав участь у бойових діях. Наприкінці січня наступного року змушений був відступити до Гудермесу, який перетворив на укріплений район. У березні 1995 року Гелісханов очолив особливий відділ при міністерстві оборони Ічкерії, функцією якого було знищення співробітників російських спецслужб і чеченців, які з ними співпрацювали.

Наприкінці 1995 року його було знято з усіх постів. Є версія, що причиною стали сепаратні переговори Гелісханова з Москвою, які здійснювалися всупереч бажанню Дудаєва.

У 1995 році разом з Салманом Радуєвим захопив і утримував десять днів місто Гудермес.

Після вбивства Дудаєва Гелісханов стає в Ічкерії самостійною фігурою. Ймовірно, це було пов'язано з його фінансовою незалежністю, яку він отримав завдяки контролю над кустарним нафтовим бізнесом у районі Гудермеса. Також він мав зв'язки з чеченськими кримінальними угрупованнями в Росії.

На початок Другої російсько-чеченської війни Гелісханов контролював 150 бойовиків. Його формування не брали активної участі у бойових діях та були розпущені «до особливих розпоряджень».

У 2006 році Гелісханов здався російським військам, після чого його допитали і відпустили додому до Гудермеса. Єдиним звинуваченням, що можна було йому пред'явити, був напад на міліціонерів з Твері влітку 2005 року в Шалінському районі (Чечня), який призвів до загибелі семи осіб. Але довести причетність Гелісханова до цього нападу не вдалося.

Відносно нього було порушено справу за фактом участі у незаконних збройних формуваннях.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Зелимхан Яндарбиев. Чечения — битва за свободу.
  • Геннадий Трошев. Моя война. Чеченский дневник окопного генерала.

Посилання

ред.
  • Андрей Кузнецов (29 березня 2006). Из подполья с чистой совестью. Lenta.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 23 липня 2019.