Вікіпедія

Гелон

Стародавнє місто, столиця скіфського племені гелонів
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гелон.

Гелон або Гелонос (дав.-гр. Γελωνός) — легендарне велике місто VI—V ст. до н. е., про яке пише давньогрецький історик та мандрівник Геродот у своїх «Історіях». Місто було розташоване в землях племені будинів, але його основним населенням були гелони — нащадки стародавніх греків-переселенців з Північного Причорномор'я.[1]

Мапа «Світ Геродота» (друк XIX ст.).
На мапі позначені будини — згідно Геродота, Гелон розташований у їх землях
Розташування Більського городища на мапі України

Про місто Геродот дізнався з розповідей грецьких купців, а сам у ньому ніколи не був, тому більшість сучасних істориків вважають інформацію про місто недостовірною.[1][2][3]

Нині досить популярною є гіпотеза професора Бориса Шрамка, яка з Гелоном ототожнює скіфське Більське городище на річці Ворскла у Полтавській області,[4][5] хоча є ряд невідповідностей між описом легендарного міста і археологічною пам'яткою.[6]

Як відповідник Гелону, окрім Більського городища, у XIX—XX ст. пропонувалися і інші протоміста минулого, однак нині ці гіпотези вважаються малоймовірними.[3][7]

Відомості про місто з рукописів Геродота ред.

«Батько історії» написав кілька речень про вигляд самого міста:

Щодо будинів... В їхній країні побудовано дерев'яне місто, що називається Гелон. Кожна частина його муру має завдовжки тридцять стадій, а мур високий і дерев'яний. І житла в них дерев'яні, а також і святилища. Є там святилища еллінських богів, обладнані по-еллінському, із статуями і жертовниками і з унутрішніми дерев'яними храмами. У кожні три роки вони святкують діонісії і вакхічно божеволіють.[8]

Тобто, за Геродотом, Гелон — велике місто з дерев'яним муром навколо, кожна сторона якого має довжину трохи більше 6 км (30 стадій), завдяки чому його периметр можна оцінити у 22-26 км[9].

Також в «Історіях» є короткий опис його населення, яких він називає «гелонами». На його думку, гелони є нащадками греків, що переселилися у землі будинів з Північного Причорномор'я:[10] не випадково для позначення міста він використовує типовий для грецької політичної лексики термін «πόλις», хоча опис самого міста подано в урбаністичному, а не політичному сенсі.[11]

Докладніше: Гелони

Гелон під час Скіфо-перської війни 514/513 до н. е ред.

Докладніше: Скіфо-перська війна
Докладніше: Гелони у Скіфо-перській війні

Геродот розповідає, що у війні перського царя Дарія I проти скіфів у 514/513 до н. е., гелони виступили союзниками останніх і приєдналися до їх армії.[12] Під час бойових дій, скіфи та їх союзники змушені були відступати у глиб своєї країни і

...коли вони[перси] вдерлися до країни будинів, вони знайшли там дерев'яне місто, з якого будини повтікали і зовсім залишили його напризволяще, а перси спалили його.[13]

Перед цим у «Історіях» згадувалося лише одне дерев'яне місто у землях будинів — Гелон, відтак, історик та академік АН СРСР Борис Рибаков (сер. XX ст.) був переконаний, що спалили саме його, проте українські доктори історичних наук Євген Черненко і Петро Толочко (кін. XX ст.) заперечують цю можливість і доводять, що перси фізично не могли зайти так далеко на північ у землі будинів і Гелон не міг постраждати. Натомість українські професори висувають гіпотезу, що йдеться про спалення іншого міста.[14]

Версію українських науковців, що перси не йшли далеко на північ, підтверджує дослідник Більського городища Борис Шрамко, який не виявив слідів згарища всередині оборонних споруд, тобто городище не постраждало в період Скіфо-перської війни.[15]

Українські археологи поч. XXI ст. зазначають, що присутність численного перського війська у Північному Причорномор'ї не фіксується археологічними знахідками. На цій підставі Олександр Шелехань[a] та професор Михайло Відейко висловлюють сумніви, що перси перейшли через Дністер,[b] відповідно, можливість їх походу на північ до земель будинів навіть не розглядається.[16]

Критика відомостей Геродота ред.

Значна частина істориків вважають розповідь Геродота про Гелон недостовірною (як і багато інших сюжетів його книг) і не вбачають підстав шукати археологічний відповідник вказаного міста.[1]

Дослідники праць Геродота вважають, що він сам у місті ніколи не був, а записав чутки про нього від грецьких купців.[2][3]

Втім, повідомлення про великі розміри міста вважаються ключовими для пошуку його археологічного відповідника, тому нині популярною є гіпотеза доктора історичних наук Бориса Шрамка, який ототожнював легендарний Гелон з Більським городищем, що розташоване біля села Більськ, на річці Ворскла, на межі Полтавської та Сумської областей. Час існування та розміри розкопаного городища є близькими до параметрів, що вказав Геродот: воно існувало і процвітало в часи скіфів, його площа 4400 га, довжина зовнішніх укріплень — близько 26 км.[4][9]

Тут слід враховувати обставину, що аналіз усієї сукупності відомостей, які наводить Геродот про розміри міст у своїй «Історії», показує, що в жодному випадку не вдається знайти близької відповідності між наведеними ним параметрами та незалежними даними з інших джерел, насамперед археології. У цьому відношенні дуже показовим є його детальний опис Вавилону, для якого вказані розміри в 480 стадій (85,2 км). В той самий час (VI—V ст. до н. е.), в клинописних текстах Набоніда периметр міських стін визначено в 14400 ліктів — це 7,2 км), що близько до даних археології (8,15 км). Тобто, Геродот, про якого достеменно відомо, що він жив певний час у Вавилоні, перебільшив його реальні розміри у понад 10 разів, а Гелона він навіть не бачив, тому складно вважати надійним джерелом вказані параметри розміру стін.[3][17]

Порівняння описів Гелону з археологією Більського городища ред.

Збігаються:[3][8]

  • Час існування (VI—V ст. до н. е.);
  • Приблизна довжина стін (~26 км);[9]
  • Характер забудови (дерев'яні стіни і дерев'яно-глиняні споруди всередині міста).[18]

Невідповідності:[19]

  • У Гелоні були чітко описані храми, статуї, вівтарі і навіть культ Діоніса, але нічого з цього переліку не виявлено під час розкопок у Більському городищі, серед археологічних релігійних знахідок є лише примітивні глиняні антропоморфні фігурки;
  • Серед всіх графіті городища не було знайдено жодного грецького напису, що ставить під великий сумнів тезу, що в ньому проживала значна кількість греків;
  • Як відомо, перси наступали від Дунаю на схід і спочатку вони перейшли Танаїс (Дон)[20] і лише після цього підійшли до Гелона.[13] Тобто, місто мало б бути розташоване на лівобережжі Дону або лівобережжі Сіверського Донця, а не лівобережжі Дніпра;
  • Згідно опису, Гелон мав чотирикутну форму, а Більське городище має трикутну форму.

Версія, що Гелон — це емпорій ред.

Російський археолог і доктор історичних наук А. П. Медведев[ru] у своїх працях висловлює здогад, що Геродот розповідає не про окреме місто, а про квартал грецьких купців всередині варварського городища, і, як приклад такого давньогрецького емпорію, наводить скіфське Єлизаветівське городище[ru] на Дону.[11]

Деякі дослідники пропонують версію, що Гелон — це грецька торгова факторія (емпорій) з власним культурним центром всередині Більського городища.[21]

Зауваження ред.

  1. ↑ О. Шелехань — кандидат історичних наук
  2. ↑ Наприклад, в Ольвії знайдено лише кілька близькосхідних артефактів у одному з некрополів

Примітки ред.

  1. ↑ а б в ЕІУ, 2004, том. 2, Гелон.
  2. ↑ а б Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 133.
  3. ↑ а б в г д В. Сядро, 2010, Загадочный скифский город Гелон. с. 23—27.
  4. ↑ а б Легендарне місто Гелон на Полтавщині. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
  5. ↑ Легендарний Гелон. Сайт «Ukrainian People» (укр.). 18 квітня 2018. Процитовано 27 грудня 2023.
  6. ↑ Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 134.
  7. ↑ ЭСБЕ, 1890—1907, с. 850—851, «Будины, народ».
  8. ↑ а б Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 204—205, розділ IV, абзац 108.
  9. ↑ а б в Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 133—134.
  10. ↑ Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 205, розділ IV, абзаци 108, 109.
  11. ↑ а б Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 137.
  12. ↑ Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 207—208, розділ IV, абзаци 119, 120.
  13. ↑ а б Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 208, розділ IV, абзац 123.
  14. ↑ Давня історія України. Том 2, 1998, c. 54.
  15. ↑ Давня історія України. Том 2, 1998, c. 59—60.
  16. ↑ Історія цивілізації. Україна. Том 1, 2019, c. 32.
  17. ↑ А. П. Медведев. О степени достоверности Геродотовых описаний древних городов (Гелон и Вавилон) (PDF). «Античная цивилизация и варварский мир» — тезисы докладов семинаров. Сайт archaeology.ru (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2022. Процитовано 25 листопада 2021.
  18. ↑ Шрамко, 2005, c. 24.
  19. ↑ Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 138—140.
  20. ↑ Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 208, розділ IV, абзац 122.
  21. ↑ Давня історія України. Том 2, 1998, c. 97.

Джерела ред.

Довідники ред.

Книжки ред.

Статті ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гелон&oldid=42062955