Геловітриніт

Геловітриніт (рос.геловитринит, англ. gelovitrinite, нім. Gelovitrinit m) — мацеральна підгрупа групи вітриніту, що складається з колоїдних заповнень пустот, які були раніше у вітринітовому матеріалі.

Історія

Термін введений в 1994 р. Міжнародним комітетом з петрології вугілля і органічної речовини (МКПВОР) для класифікації підгрупи мацералів, утворених в процесі желування гумусових розчинів, які не відповідають конкретним рослинним тканинам.

Походження слова: gelu, us (лат.) — мороз, твердіння (тіл з віком), vitrum (лат.) — скло. Синонім: гумоколініт (буре вугілля).

Склад і властивості

Складається з мацералів корпогелініту і гелініту.

Корпогелініт має вигляд окремих тіл, що представляють, головним чином, первинні флобафенові заповнення порожнин клітин, що залягають in situ (лат. на місці, в місці знаходження) або ізольовано в межах вугільної або мінеральної материнської породи.

Гелініт являє собою вторинні гомогенні заповнення мікротріщин, щілин або інших раніше пустих порожнин. Розміри можуть варіювати.

Фізичні і хімічні властивості — як у вітриніту, корпогелініту, гелініту.

Походження і розповсюдження

Г., ймовірно, має не одне походження, але, загалом, вважається, що він є похідним від рослинних клітин або гумусових рідин, що утворилися з рослинних тканин в процесі розкладання і діагенезу і які згодом відклалися як колоїдні гелі в пустотах або порожнинах всередині початкового матеріалу.

Залягання і практична значущість — аналогічні корпогелініту і гелініту.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Маценко Г., Білецький В., Шендрік Т. Короткий словник з петрографії вугілля. Донецьк: Схід. видавн. дім. 2011. — 74 с.